передплата Українською | In English

№1, січень 2009

Запропонуйте руку і серце рідній державіЗапропонуйте руку і серце рідній державі

Поділитися:

Українці сьогодні ще не відчули остаточно, що таке криза. З одного боку, слава Богу. А з другого — хто знає, як відгукнеться нинішнє недостатнє розуміння або недоумство. Найпевніше, наступною соціальною кризою, глибшою й болючішою.

Сьогодні в нашому життєвому «активі» — провалений проект гідного життя, і ми вправі панікувати, обурюватися, впадати в депресію. А світовий досвід подолання кризи вчить нас мудрості: розумний під час  кризи заробляє, багатіє і вкладає гроші в освіту; дурень шукає винуватців і «ставить їх до стінки». На щастя, у нас є вибір — або констатація того, що сталося, або   виявлення цілковитої відповідальності за це.

Подивімося правді в очі й не відкладаймо розв’язання проблем, що постають, у довгу шухляду. Адже криза має властивість розростатися. Вона успішно вийшла за рамки фінансової і вже перетворилася на економічну. Далі — більше. Треба усвідомлювати, що лихо виявляється не просто в нестачі ліквідності й валюти, а й у дестабілізації всіх соціальних програм, передовсім — оплаті праці й пенсій.

Цифри змушують замислитися.

За даними Держкомстату, у 2009 році безробіття в країні зросте до 7—9%. Донині її рівень не перевищував 1,5—2%.

Першого удару криза завдала по найпотужнішій галузі в Україні —  металургії —  ще в березні нинішнього року, коли зменшився попит на продаж сталі за кордон. Такого спаду в цій галузі не спостерігалося із середини 1990-х років, коли Україна переживала не менш глибоку економічну кризу внаслідок розвалу СРСР. Сьогодні є всі підстави побоюватися, що вітчизняна зовсім недавно успішна промисловість може надовго піти в «мінус».

Слідом за металургією постраждали інвестиційні компанії й банки. Більш як 25 банків звернулися до  Національного банку України  з проханням про рефінансування. Два з них продано. Це лише перші ластівки. Пік втрат у країні, як вважають фахівці, припаде на весну 2009 року, коли  опублікують фінансову звітність банків за 2008 рік і перший квартал 2009-го. Стане відомо і  про недоотриманий прибуток наших банків у зв’язку зі світовою кризою.

Іншими мішенями за нинішньої ситуації стали аграрно-промисловий комплекс, а затим забудовники. Нестабільність долара, відсутність кредитування досить негативно позначилися на реалізації планів і проектів українських виробників товарів і послуг.

Стабільні галузі, що ритмічно працювали, раптом «затрусило»: вони були змушені оголосити про свою  неспроможність. Прикладів можна назвати багато, але це дуже невдячне заняття. Тим паче що в період кризи, як свідчить світовий досвід, з’являються охочі використати саме явище як інструмент спекуляції для перекладання своїх проблем на плечі держави. Під шумок можна одержати фінансову підтримку, реструктуризацію боргів, звільнення від сплати податків. Усе можливо, але...

Нині, як ніколи, важливо запропонувати «руку й серце» рідній державі, щоб допомогти їй подолати це непросте випробування. Кожен із нас має поміркувати, що можна зробити, аби мінімізувати витрати, скорочення штатів, а також забезпечити гідне життя своїм кращим працівникам.

Україна в цей важкий час справді має бути сильною й організованою державою. Структура її економіки і фінансових ринків дає можливість мінімізувати вплив світової фінансової кризи на нашу країну лише за таких умов: наявність єдиної сильної команди, вироблення чітких дій,  спрямованих на благо держави, висока відповідальність політиків.

Ми вже багато чого досягли на цьому шляху: успішно інтегруємося у світову економіку, вчимося долати труднощі. Нинішню кризу треба сприймати як життєвий урок, що виявляє наші знання й компетентність, нашу жагу до перемоги, шанс піднятися або впасти в безодню. Якщо всі наші дії будуть пронизані ідеєю державності, ми неодмінно досягнемо поставленої мети.

Треба визнати, що, працюючи в умовах вільного ринку, ми упустили важливий момент — недооцінили міру соціальної відповідальності, занижуючи досвід минулого і розтоптавши все, що старанно зібрано людством. Часто самовпевнено рвемося до вершини, а вона, як показало життя, усупереч логіці розвитку, є недосяжною.

Нехтуючи класиків економіки, ми воліємо наступати на одні й ті самі граблі. Не бідні і не горді, а просто — невігласи.

У своїй головній праці «Капітал» дідусь Маркс попереджав, що капіталізм живе від кризи до кризи. Він сам себе туди заганяє, тому що вільна економіка розвивається за законами вільного ринку. За такої системи корпорації прагнуть максимально збільшити свої прибутки, постійно нарощуючи випуск продукції. Проте роботодавці у будь-який  можливий спосіб прагнуть скоротити виробничі витрати, в тому числі й зарплату найманим робітникам. А позаяк останні є споживачами продукції підприємств, то виходить, що ця продукція не знаходить платоспроможного попиту. Звідси — криза надвиробництва, роздуті кредити й неплатежі за ними.

За нових економічних умов постала потреба в компетентних аналітиках та вчасних чітко вивірених прогнозах. Багатьом підприємцям сьогодні доводиться констатувати факт: головна ланка державної й економічної системи – менеджмент — найслабкіша. На шляху реалізації важливих проектів часто трапляються люди, наділені владою, але геть неспроможні приймати рішення і вміти їх утілювати.

Більшість сучасних економістів, навіть ті, яким чужі ідеї авторів «Капіталу», визнають, що періодичні спади виробництва й кризи — явища в ринковій економіці принципово неусувні. Криза – це природний механізм регулювання ринкової економіки, що налагоджується ліберальними важелями. Криза допомагає економіці звільнитися від баласту — неефективних підприємств і застарілих технологій. 

Ціна такого звільнення може виявитися занадто високою, якщо сприймати кризу, як паніку на кораблі.

Деякі американські економісти побоюються, що безробіття в США вже цього року може зрости від 6 до 10%. І сьогодні не «на кавовій гущі ворожать», а на практиці вирішують питання, як протистояти всім негативним явищам, які спричинені кризою.

Спокійніше, ніж інші країни, переживає нинішнє фінансово-економічне потрясіння Японія. Безперечно, допомагає досвід, накопичений під час кризи 1990 року, викликаної тоді в Країні сонця, що сходить, аналогічними причинами.

У результаті розвитку економіки Японії у середині 80-х років минулого століття відбулося нагромадження фінансових засобів. Ці кошти почали надходити в нерухомість. Уряд видавав кредити комерційним банкам, ті, у свою чергу, вкладали їх у ризиковані й дуже прибуткові операції на біржі. Але головним об’єктом спекуляції став будівельний сектор. Ціни на нерухомість наприкінці 1990-х років збільшилися в десятки разів. Населення прагнуло купувати нові будинки під заставу власного житла. Уряд знижував відсоткові ставки, тим самим знижуючи ставки за кредитами. Банки приймали нерухомість під заставу кредитів. Комерційні банки, які володіють великою кількістю вільних коштів, почали скуповувати іноземну валюту – курс ієни упав. Тоді у 1989 році банк Японії вирішив підвищити відсоткові ставки. Почався обвал усієї фінансової системи держави: банки вже не могли  видавати кредити під низький відсоток, а клієнти — оплачувати свої борги за позиками. Доводилося продавати нерухомість та акції. Розпочалося масове банкрутство компаній, які видавали позички на будівництво, а також займалися будівництвом.

Що вчинили японці? З 1990 по 1999 рік уряд Японії розробив дев’ять програм, що були спрямовані на виведення економіки країни з кризи. Парламент прийняв рішення про націоналізацію проблемних банків, котрі нагромадили великі гроші, — їхні акції викуповували. У 1998 році кожному громадянинові було видано подарунковий товарний чек на суму 30 тисяч ієн (більш як 200 доларів).  Це обійшлося державі додатково в 4 мільярди доларів, тому що купівельний попит населення потрібно було стимулювати.

Укрупнення економічних суб’єктів, державне втручання, державне регулювання, різке збільшення державних інвестицій в економіку, зменшення податків, а також витрат на військові потреби й на допомогу країнам, що розвиваються, — такі головні заходи, вжиті  урядом Японії для врегулювання кризи.

Отже, рецептом розв’язання економічних проблем для Японії стали аж ніяк не ліберальні прийоми, а жорсткий державний контроль. У стабілізацію економіки уряд уклав загалом близько 888 мільярдів доларів. І довгі дев’ять років продовжував віднаходити ефективні заходи з реформування економічної системи держави.

Сьогодні Японія за обсягом золотовалютних резервів посідає друге місце у світі. Фінансово-банківську систему централізовано. На думку експертів, японські банки стійкі. Навіть в умовах нової кризи вони скуповують акції у найбільших американських й англійських банків.

Світовий досвід указує нам, що справа  хазяїна будинку — дах лагодити. Нам є над чим працювати: розв’язувати проблеми агропромислового сектору, будівництва, ринку землі і т.ін.

Економічна наука налаштовує нас на майбутні перемоги. Завдяки цьому ми знаємо, що з хаосу народжуються зірки. Є таке явище в природі, як самоорганізація процесів. Суть його в тому, що навколишній світ, доведений до хаосу, безладдя, неухильно прагнутиме структуризації й розвитку. Тобто наука доходить висновку, що еволюційний розвиток — неодмінна властивість природи. Кінцевий результат залежить від часу і нашої мудрої участі в цьому процесі.

Автор: Оксана КОЛЕСОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата