Пророцтво «Time», або Чи стане «зірка Обами» провідною?

Мабуть, не дивно, що 2009 року на Сполучені Штати очікують зміни у внутрішній, а надто — зовнішній політиці, адже 4 листопада 2008-го з обранням на посаду президента США Барака Обами відкрито нову сторінку американської історії. Колишній кандидат від Демократичної партії й майбутній господар Білого дому — яскравий і неординарний політик, який за доволі короткий час зумів здобути визнання не лише у своїй країні, а й за кордоном. Ще 2004 року журнал «Time» радив звернути на нього особливу увагу й назвав «одним із людей», котрі входять до «списку 20 лідерів і революціонерів». Обама потрапив також до десятки тих, хто «здатен змінити світ».

І цього, певно, можна очікувати, адже він перший із кандидатів у президенти США, котрий відмовився від державного фінансування своєї передвиборної кампанії; уперше звернув увагу громадськості на те, що основні прорахунки Буша — аж ніяк не у військовій, а в економічній сфері, результати чого й ми спостерігаємо нині. Син кенійця Барака Хусейна Обами-старшого та білої американки Стенлі Енн Данхем зумів привернути на свій бік більшість темношкірого населення Америки. Соціальні обіцянки, прагнення швидкого завершення війни в Іраку, енергетичної безпеки країни й гідної системи охорони здоров’я піднесли його рейтинг і серед білих співгромадян. У передвиборній програмі Обама одразу ж зробив акцент на питаннях, котрі стали вразливими для Джорджа Буша: війні в Іраку, проблемі розширення НАТО, косовській кампанії, кризі фінансових ринків. Це  сфери, у зміни в яких, за твердженням Обами, «країна може повірити».

Справді, його слова, що «він не бачив зброї масового знищення в Іраку, а тим паче якоїсь загрози з боку Саддама Хусейна», надзвичайно підбадьорили військових. А прихильне ставлення до саміту G20, як до зустрічі країн, що представляють найрозвиненіші економіки світу, дає шанс світовій спільноті  сподіватися на вдалий пошук скоординованої відповіді на глобальну фінансову кризу. Навіть заява про те, що Гуантанамо — «сумне явище в американській історії», якого можна уникнути, адже в США існує система, що відповідає за військовополонених, зробила постать Обами на посту президента бажанішою, аніж його опонента Джона Маккейна.

Не можна заперечувати й того, що Обама — чи не найбажаніший народний президент. 44-й у загальному рейтингу, він став першим темношкірим лідером Сполучених Штатів, здобувши гучну перемогу. Мабуть, це наслідок  цілковитої підтримки темношкірого населення та невтримного ентузіазму його команди. Навряд чи про когось із кандидатів у президенти провідні зірки естради раніше складали пісні, які, до того ж, стали справжніми хітами: «Наш чорний президент Обама принесе зміни всьому людству, за що його обличчя звеличуватиме банкноту у $5000…».

Та головне — не колір шкіри нового американського президента. Для світового політикуму значущим є насамперед те, що він — людина радикальних, «інноваційних», поглядів. «Ми вітаємо обрання Барака Обами й розраховуємо на його майбутні кроки в напрямі подолання проблем, котрі накопичились у російсько-американських відносинах», — сказав президент РФ Дмитро Медведєв 16 листопада під час зустрічі з членами ради з міжнародних відносин у Вашингтоні. А вже 18 листопада Обама телефоном обговорив із грузинським президентом Михаїлом Саакашвілі ситуацію в Грузії, шляхи врегулювання конфлікту, наслідки російської окупації, заходи з мінімізації збитків, що їх вона завдала, та роль майбутньої адміністрації США у цій справі.

Із таких життєво важливих кроків розпочинає Обама свій президентський шлях, ще навіть не пройшовши церемонію інавгурації. І, може, він буде не такий тернистий, як шлях Джорджа Буша, якщо новообраний президент послуговуватиметься виключно ліберальними засобами зовнішньої політики. Як і обіцяв…  Поживемо — побачимо.

Підготувала
Юлія ЦИРФА.