№22, листопад 2008

«Труба-діло»

Депутати сільської ради мерщій розіслали гнівні запити
у всі владні інстанції від Дніпропетровська до Києва:
«Спроби розікрасти й здати на металобрухт залізницю
не припиняються. Силами тільки мешканців села
опору не вчинити».

Повідомлення, які надходять із сільських рад Дніпропетровщини, дедалі частіше нагадують оперативні зведення про бої аж ніяк не місцевого значення. І ради в них переважно зазнають прикрих поразок.

Колись в області, приміром, набиралося понад 250 тисяч гектарів поливних земель. З них одержували мало не третину валових урожаїв. Але зі зникненням колективних сільгосппідприємств зрошувальні мережі стали ніби непотрібними. А це сотні й тисячі кілометрів закопаних у землю труб. І їх хутко передали на баланс — як комунальну власність — місцевим територіальним громадам. З метою збереження, як пояснювали, та надією, що рано чи пізно повернуться до подачі цілющої вологи на поля. І що ви думаєте? Сільським головам доводилося не лише наймати охорону, а й самим ночами вартувати мережі. Охочих відривати труби на металобрухт зупинити майже неможливо. Сьогодні мережі вдалося уберегти не більше, як на 20 тисячах гектарів.

Зовсім недавно серед ночі у вікна помешкання голови сільської ради з Преображенки Юр’ївського району Валентина Компанійця нетерпляче постукали. Він відчинив двері. І тієї ж миті дістав удар по голові. Устиг розгледіти чоловіка у чорній масці. Ще один вислизнув із темряви і заходився гамселити Компанійця. Звалили та били ногами. Валентин Михайлович втратив свідомість. Отямився в калюжі крові. До лікарні потрапив із тяжкими травмами.

Напередодні Валентин Михайлович від «представника відомої фірми із Дніпродзержинська» зажадав припинити на території сільради самочинну діяльність із заготівлі металобрухту. Раніше дві інші фірми, із Павлограда та з обласного центру, вже намагалися розібрати 53 кілометри труб зрошувальної мережі, яка «поїла» 1800 гектарів колишнього колгоспу.

І надто вже «цікава» схема, за якою це відбувалося. Не сорока на хвості принесла новину, а з райпрокуратури та райвідділу міліції Компанійця сповістили, що треба припиняти «оборону поливної системи», оскільки є рішення обласного Господарського суду, наче «систему спершу викупили павлоградці, а потім перепродали у Дніпропетровськ». Як, на яких підставах і коли? — обурився сільський голова. То йому дохідливо пояснили: а він, Компанієць, сам і… продавав — хіба не пам’ятає? Таке зухвальство ошелешило Валентина Михайлович. Він здійняв серйозний переполох, тож хто й не хотів, мусив запідозрити неправедну оборудку, скоєну під прикриттям місцевих правоохоронців. Розслідувати справу доручили їхнім незалежним колегам з обласної транспортної прокуратури. І що з’ясувалося? Купчі продажу й перепродажу, справді, є, але підписи Компанійця в них підроблені. Та й відбитки ще старої, без обов’язкового нині коду, печатки сільради. Її Валентин Михайлович, отримуючи дозвіл на виготовлення нової, як і належить, давним-давно здав у… райвідділ міліції на знищення. Як же вона потрапила до рук запопадливих ділків?

Не складна це, погодьтеся, й загадка. Бо думаєте, що за цими фактами порушували кримінальну справу? Зовсім ні. Єдине, чого домігся Компанієць, — усе той же Господарський суд тихо, мирно й швиденько своє попереднє рішення скасував і навіть повернув зрошувальну мережу у власність Преображенської сільської ради. А перечекавши якийсь час, і вигулькнув «металіст» із тими само претензіями на неї. То, гадаєте, хоч цього разу порушено кримінальну справу? Знову ні. У райвідділі міліції, не моргнувши оком, «пригоду» кваліфікували як… елементарне дебоширство. От якби для Компанійця все скінчилося трагічніше, тоді інша річ. А лишився живим, «нехай миряться між собою і не роздмухують вогню».

З ранньої весни цього року у фронтових умовах сутичок та бойових дій живе та працює і колега Компанійця у селі Нива Трудова Апостолівського району Віктор Шутько. Тут варто сказати кілька слів про саму Ниву Трудову. За радянських часів село розбудувалося у справжнє агромістечко. З житловими багатоповерхівками і мікрорайонами, стадіоном і палацом спорту, школою звичайною й музичною, готелем, музеєм тощо. Це коли тутешній радгосп мав свинокомплекс на 108 тисяч голів, племрепродуктор на 12 тисяч і молочний комплекс на 14 тисяч корів. Уявляєте? Велетень! Плюс власний комбікормовий завод…

А на початку 70-х років минулого сторіччя до Ниви Трудової проклали ще й залізницю. Від вузлової станції Апостолове до вантажного майданчика у селі 13 кілометрів 264 метри. Адже було що возити: сюди — корми, міндобрива, будматеріали, туди — збіжжя, худобу та іншу сільгосппродукцію. Як неважко здогадатися, нині від свиновідгодівельників та молочнотоварних ферм і ріжок та ніжок не залишилося. Радгоспу як і не було. Чи не єдина залізнична колія нікуди не поділася. Ще під час перетворення радгоспу на КСП Фонд держмайна України зберіг за нею статус державної, але в користування передав територіальній громаді. Отож і у цьому разі сільська рада опинилася крайньою.

Особливо коли наприкінці квітня нинішнього року об 11-й годині дня, як зафіксовано актом, «була здійснена бандитська протиправна спроба демонтажу залізничної колії на металобрухт». Того дня мешканцям Ниви Трудової вдалося відбити «рейдерську атаку». Але не забарилися і друга, і третя. Тоді все село стало на захист залізниці. Та районна міліція навідріз відмовилася виставляти «сторожові пости». А щоби порушувати кримінальну справу, про це і мови не вела. Депутати сільської ради мерщій розіслали гнівні запити у всі владні інстанції від Дніпропетровська до Києва: «Спроби розікрасти й здати на металобрухт залізницю не припиняються. Силами тільки мешканців села опору не вчинити». Реакції не дочекалися. Сільському голові Віктору Шутьку самотужки довелося роздобувати документи, за якими зловмисники не втрачали надії розправитися з колією. Переконався: навіч афера, якої світ ще не бачив. Як і у випадку зі зрошувальною мережею, акти купівлі-продажу також існують. Але липові від початку до кінця: оформлені «без обов’язкового дозволу Фонду держмайна і всупереч вимогам ст. 73 Господарського та ст. 326 Цивільного кодексів». Віктор Шутько бігом до районних прокуратури та держадміністрації: «Робіть же щось, поки не пізно!»

Та міг і не бігти туди. А захищає колію з останніх сил місцеве населення: із залізницею тут пов’язують свої сподівання на відродження села і великомасштабного товарного агровиробництва у ньому. Надіються, що залишиться колія — рано чи пізно повернеться до Ниви Трудової й здоровий глузд. Коли готувався до друку цей матеріал, зателефонував Віктор Шутько: «Зловмисники ледве не почали демонтаж, бо від розлючених селян їх уже захищають дуже серйозні хлопці в камуфляжній формі. Добре, що трудовий колектив комбікормового заводу дружно перекрив розбійникам дорогу. Але що буде завтра?»

Окремий «серіал» із повсюдного демонтажу різаками металевих сіносховищ, яких у середині 80-х років минулого століття шефи з міст набудували по селах області не менше чотирьохсот. Війни з «зачистки» металозаготівельниками сільських територій досягли неабиякого масштабу. Але за жодним фактом на Дніпропетровщині не було порушено жодної кримінальної справи.

А все тому, що брухт — це великі, дуже великі гроші надурняк. Їх на всіх учасників, співучасників і «кураторів» «заготівель» вистачає з лишком. За підрахунками знавців, тільки із сільських населених пунктів Дніпропетровщини за пострадянський час викрадено й вивезено уже стільки вторинних чорних металів, що на виручені за них гроші можна було б кожній сім’ї в області спорудити пристойний котедж-особняк.

Автор: Микола Нечипоренко

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Сікорський: Краще пустити заморожені кошти РФ на зброю для України, а не її відбудову Сьогодні, 19 березня

ЗМІ: Президент Румунії затвердив майбутнє навчання українських пілотів на F-16 в країні Вчора, 18 березня

Міністри країн ЄС погодили 5 млрд євро для допомоги Україні зброєю на 2024 рік Вчора, 18 березня

Шмигаль назвав п’ять ключових секторів України як майбутнього члена ЄС Вчора, 18 березня

Кабмін затвердив план реформ, за виконання яких Україна отримає 50 млрд від ЄС Вчора, 18 березня

Шмигаль підтвердив бажання України почати переговори з ЄС у першому півріччі Вчора, 18 березня

ЗМІ: Британія радить Україні тримати оборону на сході і зосередитися на ударах по Криму 17 березня

Макрон пояснив, як він прийшов до ідеї щодо іноземних військ в Україні 17 березня

Макрон: Приїду в Україну з конкретними пропозиціями і рішеннями 17 березня

"Радіо Свобода": Угорщина знову скаржиться державам ЄС на "утиски угорців" в Україні 16 березня