Місцеве самоврядування: вектори реформування в умовах демократизації українського громадянського суспільства

Місцеве самоврядування є однією з найважливіших передумов демократичного розвитку українського громадянського суспільства, чинником ефективності самоідентифікації та самоусвідомлення спільності інтересів і потреб вільних територіальних громад.
Серед домінуючих векторів муніципального реформування та трансформації взаємовідносин місцевого самоврядування в Україні варто виокремити такі.

1. Принципи місцевого самоврядування

Становлення та подальший розвиток місцевого самоврядування потребує як імплементації норм-принципів, так і впровадження самих принципів децентралізації, деконцентрації державної влади та принципу субсидіарності. Звісно, вони взаємопов'язані та взаємозалежні, сприяють взаємній реалізації, виступають організаційно-правовим фундаментом сучасної моделі місцевого самоврядування, в якій пріоритетним є забезпечення індивідуальних і колективних прав та свобод на муніципальному рівні.

Згадані принципи є вихідними засадами створення дієвого механізму реалізації місцевого самоврядування й, водночас, чинниками ефективності функціонування та розвитку муніципальних відносин, саме вони проголошені Європейською хартією місцевого самоврядування, ратифікованою Верховною Радою України [3], та закладені в проекті Європейської хартії регіональної демократії [4].

Варто зазначити, що в сучасних умовах муніципальної реформи важливим є впровадження принципу корпоративізму, який полягає насамперед у самоусвідомленні територіальною громадою загальних політичних, соціально-економічних, екологічних, культурних і духовних інтересів, а також створенні механізмів задоволення відповідних потреб населення за його активної участі в цих процесах.

2. Тенденції та перспективи законодавства

Територіальні й правові межі компетенції суб'єктів місцевого самоврядування можуть бути визначені шляхом прийняття законів України, як, наприклад, «Про територіальний устрій України», «Про правовий статус міста Севастополя», «Про правовий статус областей і районів України», «Про правовий статус міст». Метою прийняття цих законодавчих актів передовсім є: конкретизація й подальша інституціоналізація компетенції (предметів відання, повноважень) органів місцевого та регіонального самоврядування; визначення механізмів відповідальності суб'єктів місцевого та регіонального самоврядування. Досить компетентно та креативно проблеми місцевого самоврядування, зокрема його правові та організаційно-правові аспекти, досліджено в монографії «Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні», в якій визначаються тенденції та перспективи його розвитку [1].

3. Територіальна громада

Надзвичайно серйозне питання подальшої інституціоналізації територіальної громади — це створення відповідної правової основи її функціонування. Одним із первинних кроків у процесі самоідентифікації територіальних громад є розробка, прийняття та затвердження їхніх статутів як локальних нормативно-правових актів, удосконалення чинних статутів територіальних громад із розширенням їх об'єкта регулювання. Мета цього — насамперед деталізація правового статусу територіальних громад чи об'єднань села, селища, міста, конкретизація їхньої конституційної, муніципальної, цивільної, адміністративної правосуб'єктності. Зменшення ролі статутів призводить до мінімізації активності населення у вирішенні питань місцевого значення.

4. Компетенція органів місцевого та регіонального самоврядування

Чітке розмежування повноважень на муніципальному та регіональному рівнях, на нашу думку, має відбуватися шляхом подальшої інституціоналізації компетенції органів місцевого самоврядування та компетенції органів регіонального самоврядування. У проекті Європейської хартії регіональної демократії визначено орієнтири створення моделі регіонального самоврядування. Основна ідея полягає в абсолютно чіткому розмежуванні компетенції регіонального й місцевого самоврядування. В Україні ця проблема існує, й розв'язати її можна, застосовуючи комплексний підхід, який полягає в наданні кола повноважень, що супроводжується відповідними фінансовими ресурсами. Ідеться як про власні повноваження органів, так і про делеговані.

5. Взаємовідносини місцевого самоврядування

Побудова та вдосконалення демократичної системи взаємовідносин місцевого самоврядування має включати три основні аспекти:
1) внутрішній (взаємовідносини між суб'єктами місцевого самоврядування); 2) зовнішній (взаємовідносини між суб'єктами місцевого самоврядування та суб'єктами місцевого врядування; ідеться також і про регіональний рівень таких відносин); 3) міжнародний (взаємовідносини міжнародного та транскордонного співробітництва). Подальше функціонування та гармонізація цих відносин можуть бути ефективними в разі врахування перелічених нами чинників.

6. Місцеві фінанси

Формування місцевих бюджетів шляхом створення більш розгалуженої системи їх накопичення, зокрема встановлення додаткових місцевих податків і зборів для конкретно визначених категорій осіб — членів територіальної громади зі створенням для останніх додаткової системи соціальних і економічних гарантій прав, свобод та обов'язків, наприклад, наданням соціальних, зокрема медичних, послуг населенню на привілейованих засадах; встановлення спрощених механізмів реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, якщо це не суперечить законодавству. Створення муніципальних фінансових фондів, наприклад, муніципальних стипендіарних фондів за рахунок добровільних і обов'язкових грошових внесків фізичних і юридичних осіб зі створенням додаткових гарантій реалізації прав, свобод та обов'язків на місцевому рівні.

Одне з ключових питань місцевих фінансів — система моніторингу та контролю за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів, що є основним гарантом забезпечення виконання завдань і функцій органів місцевого самоврядування, особливо в сучасних умовах ринкової економіки. У цьому аспекті на найбільшу увагу заслуговують: 1) питання ефективності побудови бюджетної системи України, яке знайшло своє відображення на законодавчому рівні (ст. 7 Бюджетного кодексу України) [2]; 2) питання контролю за доходами та видатками місцевих бюджетів, яке на сьогодні є майже неврегульованим (питома вага місцевих бюджетів, під час виконання яких допускаються фінансові порушення, становить від 50 до 60 відсотків). Звідси випливає необхідність створення уніфікованої системи фінансових санкцій на місцевому рівні.

7. Професійна етика муніципальної служби, трансформація менталітету муніципальних службовців
і членів територіальної громади

Це насамперед інституціоналізація професійної етики муніципальних службовців; впровадження зарубіжного досвіду функціонування муніципального менеджменту; правове забезпечення якісно нового механізму надання муніципальних послуг населенню висококваліфікованими професійними муніципальними менеджерами.

Важливе питання — підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації та стажування кадрів муніципальної служби. У цьому аспекті є необхідним удосконалення відповідних механізмів, їх уніфікація та стандартизація.

Вагомим внеском у процес удосконалення, професіоналізації муніципальної служби в Україні стало створення та подальший розвиток Академії муніципального управління — вищого навчального закладу IV рівня акредитації, що має «ексклюзивну» спеціалізацію та досить універсальні напрями підготовки фахівців для органів місцевого самоврядування, органів місцевого врядування та інших структур.

Джерела

1. Антоненко В. О., Баймуратов М. О., Батанов О. В. та ін. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні: Кол. моногр. / За ред. В. В. Кравченка, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова. — К.: Атіка, 2007. — 864 с.

2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради. — 2001. —
№ 37—38. — Ст. 189.

3. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р., ратифікована Законом України № 452/97-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1997. — № 3. — Ст. 249.

4. Recommeendation 34 (1997) sur le projet de Charte europeenne de l’autonomie regional. — http//:www. coe. fr/cplre/text-ad/rec/1997/ rec34(97)f.htm

Автор: Володимир ПРИСЯЖНЮК