А спокій йому й не сниться…

Усезнаюча статистика свідчить, що лише три-чотири відсотки випускників найпрестижніших університетів світу, таких, приміром, як Гарвард чи Оксфорд, обирають професією державну службу. Визначальними тут є три позиції: великі амбіції, загострене почуття патріотизму та прагнення до стабільності.
Героєві нашої розповіді, 31-річному Володимиру Горбику, такі риси якраз і притаманні. Він дипломований фахівець із лісового господарства, економіст і магістр державного управління, володіє іноземними мовами, встиг започаткувати власний бізнес, досягши в ньому непоганих успіхів. А на державну службу його привело нестримне бажання зробити свій рідний Макарівський район, що на Київщині, кращим не лише в області, а й в Україні. Тобто йдеться про здорові амбіції красивої, сповненої сил і знань молодої людини, які грунтуються на справжньому патріотизмі.

Макарівський район упевнено посідає перші позиції на Київщині. Торік наповнення бюджету зросло вдвічі порівняно з 2006 роком. А за шість місяців 2008-го план надходження до скарбниці району виконано на 148 відсотків. Значно збільшилися надходження від усіх видів податків. Отже, можна казати, що економіка виходить з тіні. Особливо це помітно за показниками земельного податку, надходження від якого за півріччя зросли вп’ятеро порівняно з аналогічним періодом минулого року. Районна комунальна власність, зазвичай збиткова, в Макарові приносить прибуток. Надходження від діяльності комунальних підприємств цьогоріч виросли всемеро.

А про стабільність? Хто з нас у тридцять мріє про «тихе життя»? Її, стабільність, треба ще створити.

За час роботи на посаді голови Макарівської райдержадміністрації кабінетним начальником Володимир так і не став. Хоча діловий чорний костюм дуже пасує цьому високому русявому чоловікові. Та найчастіше люди бачать його без краватки.

У службовому приміщенні райдержадміністрації Володимира Миколайовича важко застати серед білого дня. Хіба що рано-вранці або коли вже смеркає. Значно простіше зустріти на одній з вулиць Макарова, який чепуриться до свята — 85-річчя району, чи на сільській дорозі, де робітники кладуть асфальт, або ж у полі із жниварями… Навіть повертаючись із столичних нарад, голова зазвичай завертає своє авто у якесь із сіл, де зводиться Будинок культури чи закладається новий сквер.

Заповзятливий, нестримний у своїх мріях, задумах і амбіціях, Володимир Горбик останніми роками, зізнаються його найближчі колеги, майже не відпочиває, каже, що робота не відпускає. Цього року відпустку знову відклав.

Лише на кілька днів довелося вирушити у складі української делегації на діловий форум молодих політиків і держслужбовців з країн пострадянського простору, що відбувся в Литві. На лацкан свого костюма почепив, як завше, маленький тризуб, а до портфеля поклав карту економічно обгрунтованих інвестиційних пропозицій Макарівського району. У Вільнюсі зустрівся з представниками литовських ділових кіл, котрі шукають місце для своїх проектів в Україні.

— Запропонував колегам твердий грунт для їхнього бізнесу, — розповідає Володимир Миколайович. — Твердий у прямому й переносному значенні. Бо наш район надто привабливий для інвесторів: за 30 кілометрів від столиці, його територією частково проходить траса Київ—Чоп, що є справжньою європейською артерією України, нашими воротами на Захід, до Європи.

Незабаром на його межі проляже нова Велика кільцева дорога. Тож уже зараз плануємо, щоб інфраструктура вздовж цієї магістралі розвивалася не стихійно, а з урахуванням інтересів як бізнесових кіл, так і громади району, кожного населеного пункту зокрема. У переносному значенні надійним грунтом для іноземних інвестицій має стати наша гостинність, підтримка й допомога місцевої влади, оперативне, ділове, цивілізоване вирішення всіх питань, взаємовигідне партнерське співробітництво. Запевнив і литовських бізнесменів, і своїх колег-політиків, представників законодавчої та виконавчої влади з інших країн: із нами варто співпрацювати для взаємної користі.

— Приємно, що після тих зустрічей минуло небагато часу, — продовжує співрозмовник, — а наш діловий портфель уже поповнився конкретними економічно привабливими та необхідними для краю пропозиціями. Залишилося одне: іноземні інвестори мають нині переконати не лише районну адміністрацію, представників вищих органів влади, а найголовніше — районну громаду, з якою вони співпрацюватимуть безпосередньо, у взаємній зацікавленості.

Отже, тоді, коли литовські колеги розповідали про свої перші кроки в Євросоюзі, НАТО, наш держслужбовець намагався запросити, так би мовити, ту само Європу до України. І йому це вдалося. Адже Макарівський район має досвід роботи в багатьох галузях і сферах. Зокрема, в медичній. У п’яти селах вже працюють принципово нові заклади охорони здоров’я, що діють за принципом сімейної медицини. Торік у Макарові відбувся форум медиків області, в якому, до речі, взяв участь Президент України Віктор Ющенко.

А навесні нинішнього року Макарів приймав обласний форум інтелігенції: молода команда управлінців району мала чим поділитися з колегами й у гуманітарній сфері. Лише гуртків і клубів за інтересами для дітей та молоді в районі діє понад триста, відроджуються традиції святкування Великодня, Трійці, Івана Купала, Андрія, Миколая, Різдва за народними звичаями та обрядами. Традиційними стають свята дитинства, молоді, проводяться районні конкурси художньої самодіяльності, фестивалі естрадної пісні.

— Я виріс, сформувався як управлінець уже за роки незалежності. Багато що мені імпонує — соборна держава, демократичні процеси, свобода вибору для кожної особи. Чи мали все це наші діди, батьки? Певна річ, ні. Водночас демографічна криза, зростання захворюваності, істотні структурні диспропорції у використанні трудового потенціалу, загострення соціальних явищ — пияцтва, наркоманії, злочинності — всі ці проблеми потребують якнайшвидшого розв’язання. І це має робити влада: дати дітям альтернативу, забрати їх з вулиць, залучити до праці, творчості, спорту, вселити в їхні душі й серця духовність, людяність, культуру, — переконаний Володимир Горбик.

Щоб виховати патріотів, а не манкуртів, у Макарові та багатьох селах району встановлено обеліски жертвам Голодомору 1932—1933 років, пам’ятник Тарасові Шевченку, храм і пам’ятник Святому Димитрію — іменитому землякові, письменнику-богослову, педагогу, авторові книги «Житіє святих», архієпископу Ростовському і Нижньогородському, канонізованому православною церквою 250 років тому. Також реконструйовано районний кінотеатр, Будинок культури, поліклініку з усіма її відділеннями. Нещодавно відкрили в райцентрі оновлений центральний стадіон.

— Навчаємося жити та працювати як справжні християни. І з економікою у нас буде все добре, — каже Володимир Горбик.

Наймолодший голова райдержадміністрації столичної області може годинами розповідати про історію і традиції рідного краю, діяльність краєзнавців, клуб «Пошук», про відомих земляків — письменників, художників, артистів, спортсменів. А як глава багатодітної родини стверджує: молодість на те, аби встигнути багато, особливо, коли живеш в сільській місцевості, де свій сад і свій город. Разом з дружиною Оксаною вони виховують трьох доньок — Ганнусю, Катрусю й Даринку.

— У нашій родині всі допомагають одне одному. Гадаю, любов до праці — найголовніша наука, яка формує особистість. Хочу, щоб мої діти не були розпаньканими, а сформувалися як активні громадяни країни, знайшли себе й у родині, і в суспільстві. І ще дуже сподіваюся дочекатися сина, а згодом — не менше десятка онуків.

От вам і стабільність.

Автор: Віра Ткаченко