Держреєстр. Хто крайній?

Списки виборців знову можуть бути проблемою номер один у день чергових виборів: Президента в 2010 році й парламенту в 2012-му. А може, так станеться, що й раніше.

Нові вибори — старі проблеми? Імідж влади значною мірою залежатиме саме від якості складених списків виборців.

На минулих парламентських виборах у 2007 році було виявлено такі порушення виборчого законодавства, як, наприклад, включення до списків виборців померлих громадян, так звані мертві душі. Водночас цілі будинки виборців опинялися поза виборчим процесом через невнесення до списків. Серед порушень також дублювання прізвищ тощо. Така ситуація зі списками завжди вказує не просто на неточності, а на відверті фальсифікації.

22 лютого 2007 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Державний реєстр виборців», який набрав чинності 1 жовтня 2007 року. Ним передбачено запровадження інформаційно-телекомунікаційної системи  (АІТС) Державного реєстру виборців. Відповідно до цього Закон «Про вибори народних депутатів» доповнили нормою (частина перша статті 102-3), згідно з якою складання списків виборців для позачергових виборів депутатів здійснюється з використанням основних механізмів і процедур, визначених Законом «Про Державний реєстр». Він також передбачає, що наступні вибори мають відбуватися на базі та із задіянням відповідного механізму Державного реєстру виборців, у разі нестворення котрого виникне проблема легітимності виборів.

Центральною виборчою комісією, яка набула повноважень розпорядника реєстру, прийнято майже два десятки нормативно-правових підзаконних актів на виконання вимог згаданого закону. Зокрема, погоджено проекти Типового положення про регіональний орган (відділ) адміністрування Державного реєстру виборців та Типового положення про орган (відділ) ведення, створено Службу розпорядника Державного реєстру виборців, затверджено Технічне завдання на створення АІТС «Державний реєстр виборців» та проектно-кошторисну документацію тощо.

Окрім того, в районних державних адміністраціях, виконавчих органах міських рад створено 755 органів ведення реєстру, а в обласних державних адміністраціях, містах Києві та Севастополі, в МЗС — регіональні органи адміністрування реєстру. Відтак на адміністративному рівні Україна повністю готова до запровадження Державного реєстру виборців. Усі ці відділи укомплектовано відповідними працівниками, й усі очікують на запровадження АІТС. Водночас так і не вирішено питання виділення приміщення для Служби розпорядника реєстру, до чого ЦВК не раз привертала увагу. Проте жодних зрушень так і не відбулося.

Оголошені ЦВК 28 вересня 2007 року відкриті торги було заблоковано судовими позовами, автори яких навіть не спробували узгодити так звані спірні аспекти в тендерній документації, хоча законом про закупівлі така можливість передбачена. До ЦВК жодних пропозицій про внесення змін до тендерної документації не надходило, що свідчить про відверте блокування створення реєстру. Стало очевидним, що Центрвиборчкому не дозволяють створювати реєстр самостійно й без зовнішнього тиску, реалізовуючи свої функції. Як наслідок, понад 14 млн. бюджетних коштів не освоєно. Враховуючи це, ЦВК змушена була ініціювати перед урядом питання щодо прийняття нового плану заходів із новими термінами, який дав би можливість створювати реєстр у правовому руслі.

Відповідно до статті 35 закону про реєстр порядок і строки формування АІТС реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів, яким 12 березня цього року прийнято план заходів у новій редакції. Згідно з ним Центрвиборчком з 14 березня по 15 грудня має створити реєстр. Уряд постановою № 363 від 17 квітня 2008 року  встановив, що закупівля послуг з розроблення та налагодження програмних засобів, створення та ведення інформаційно-телекомунікаційної системи реєстру виборців здійснюється за процедурою закупівлі в одного учасника без погодження з Міністерством економіки. У свою чергу, представник Президента в Конституційному Суді та ЦВК Марина Ставнійчук під час  брифінгу наголосила: закупівля послуг із формування Державного реєстру виборців повинна відбуватися виключно на конкурсних засадах. При цьому було звинувачено «окремих посадових осіб ЦВК у недбалому ставленні до виконання своїх обов’язків стосовно створення реєстру».

Ситуація, що склалася, спонукала ЦВК привернути до цього питання увагу широкої громадськості. На відкритій нараді 2 липня 2008 року було заявлено про блокування створення Державного реєстру виборців, зокрема Генеральною прокуратурою. «У нас складається чітке відчуття, що з різних причин нам не допомагають, а до деякої міри заважають», — наголосив голова ЦВК Володимир Шаповал. 23 червня ЦВК одержала припис ГПУ № 07/1-219, у якому вимагалося припинити будь-які дії із закупівлі програмного забезпечення для створення Держреєстру виборців до ухвалення рішення Конституційного Суду у справі за поданням Президента про конституційність постанови № 363 Кабінету Міністрів, дію якої зупинено указом глави держави від 2 червня. Володимир Шаповал зазначив, що цим розпорядженням Генпрокуратура фактично зробила неможливим виконання плану з формування Державного реєстру виборців. Члени ЦВК одностайно підтримали проект протокольного рішення про звернення в Окружний Адміністративний суд Києва стосовно визнання протизаконним розпорядження Генпрокуратури.

Хоча дія постанови № 363 призупинена указом Президента, що підтверджено приписом ГПУ, Центрвиборчком продовжує роботу над створенням реєстру виборців у частинах, які, на думку членів комісії, не суперечать припису Генпрокуратури. Зокрема, за інформацією відділу взаємодії зі ЗМІ секретаріату комісії, ЦВК визначила учасників другого етапу редукціону щодо закупівлі загальносистемного програмного забезпечення. «Як розпорядник Державного реєстру виборців Центральна виборча комісія продовжує виконання плану заходів, пов’язаних із формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців», — наголошується в повідомленні.

Чим закінчиться ця епопея з реєстром виборців, покаже час. Спроба ще хоч раз використати на виборах або всеукраїнському референдумі списки, складені місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування згідно зі старим порядком, без використання реєстру, може автоматично делегітимізувати будь-який наступний загальнодержавний виборчий або референдумний процес. Це може статися, навіть якщо він відбуватиметься в умовах відносної суспільної згоди щодо підстав його призначення й готовності основних політичних сил визнати його результати.

Насамперед основним питанням, яке безпосередньо впливатиме на легітимність майбутніх виборів, стане реальна кількість громадян, котрі мають право на участь у виборчому процесі, та їхнє співвідношення з кількістю тих, хто прийде на виборчі дільниці. Це вкрай важливо. Особливо, якщо врахувати, що на відміну від попередніх парламентських і президентських виборчих кампаній кількість виборців має юридично-правову основу. Це положення, закріплене нормою закону, буде визначальним, коли настане момент визнати вибори такими, що відбулися, або нелегітимними.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО