передплата Українською | In English

№15, серпень 2008

Проблеми розвитку вугільної промисловостіПроблеми розвитку вугільної промисловості

Поділитися:

Міністерство вугільної промисловості підготувало проект концепції реформування галузі шляхом удосконалювання нормативно-правового поля за рахунок адаптації вугільних підприємств до ринкового середовища. Але незалежно від того, кому належатимуть підприємства галузі, і форм реалізації видобутого вугілля, перед вугільною промисловістю - великі проблеми.
Упродовж 2007-го в Україні видобуто 75 млн. т. Згідно з перспективними планами 2025 року видобуток вугілля в країні має становити 100—110 млн. т.

Капітальне будівництво та реконструкція шахт

Для збільшення вуглевидобутку потрібно створити нові виробничі потужності шляхом будівництва шахт і реконструкції діючих. Мінвуглепром України вважає, що слід зводити великі шахти. У принципі, це — правильний напрям. Водночас, не зайве згадати, скільки років споруджувалися великі шахти в 70-х—80-х роках минулого століття. А будівництво тоді, коли аж ніяк не бракувало шахтобудівних, шахтобудмонтажних, будівельних управлінь, трестів і комбінатів, тривало досить довго. Шахти: ім. О. Стаханова, «Ворошиловградская» № 1, «Щегловская-Глубокая», «Шахтерская-Глубокая», ім. О. Скочинського та інші споруджувалися по 15—20 років. І це за наявності достатньої кількості людей, спеціальної техніки, обладнанння, транспорту та укомплектованої інфраструктури. Починаючи з 1985-го, шахти не будують. За цей період кадри шахтобудівників практично втрачено, знос техніки перевищив усі припустимі норми. Тож і не дивно, що вся вона вийшла з ладу. Сьогодні, аби будувати шахти, необхідно знову створити шахтобудівні організації, укомплектувавши їх досвідченими кадрами, спеціальною технікою, обладнанням тощо. А для цього знадобиться не один рік.

Цікаві деякі дані про шахтобудівні організації Мінвуглепрому УРСР за найпродуктивніший з будівництва та реконструкції шахт 1975 рік. Тоді існувало 3 комбінати, до складу яких входили 14 трестів, заводи, автобази. Кількість працівників комбінатів становила 58,6 тис. чоловік.

Упродовж 1975-го одночасно споруджували 20 шахт, реконструювали 9. За рік обсяг капіталовкладень, освоєний трьома шахтобудівними комбінатами, становив 308 млн. карбованців або за тодішнім курсом валюти (1 дол. США = 0,7 крб.) — 440 млн. дол. США.

Таким чином, якщо ми хочемо через 15 років мати приріст потужностей з видобутку вугілля 25 млн. т на рік, слід відновити та укомплектувати шахтобудівні організації всім необхідним і виділити для цього потрібні кошти.

Зазначимо: вартість будівництва сучасної шахти становитиме кілька мільярдів гривень із урахуванням сформованих цін на обладнання, метал, матеріали, вартості будівельних робіт тощо.

Нові вугледобувні підприємства мають споруджуватися з урахуванням освоєння діючих проектних і виробничих потужностей, після глибокого аналізу яких і перспективного зростання видобутку можна приймати рішення про методи нарощування потужностей.

Вважаю за необхідне розглянути стан освоєння проектних потужностей шахт, збудованих в 70-80-ті роки минулого століття. Їхня сумарна проектна потужність становила 33,55 млн. т, а затверджена виробнича — 17,0 млн. т, тобто 52,4%. Фактично в 2007 році видобуто 14,8 млн. т (див. таблицю 1).

Із наведеної таблиці видно, що 18,75 млн. т потужностей не освоєно. Необхідно кожну шахту розглянути та розкрити її потенційні можливості. Цю роботу доцільно доручити проектним, науково-дослідним інститутам разом із виробничими й шахтобудівними організаціями.

З економічної точки зору, підготовка очисного фронту на вже збудованих шахтах, але які ще не освоїли проектної потужності, буде дешевше від будівництва нових. Не слід забувати і про реконструкцію шахтного фонду. Досвід реконструкції шахт у нашій країні показав, що для приросту потужностей витрачається 20—25% коштів, потрібних для фінансування будівництва нових шахт.

Системи розробок

Нині гірничодобувна техніка може забезпечувати величезні  навантаження на лаву, які раніше вважалися рекордними.

У журналі «Глюкауф» за 2000 рік опубліковано статтю про досвід видобування вугілля в США на шахті «Twentymail» (штат Колорадо).

За один місяць (кількість робочих днів не вказано) з лави, обладнаної одним комбайном і механізованим комплексом, видобуто 871 тис. т. Добовий видобуток (25—30 робочих днів на місяць) становив 35ё29 тис. т. Для його забезпечення було вирішено питання керування покрівлею, провітрювання, боротьби з метаном і вугільним пилом, транспортування відбитого вугілля в лаві і по виробках, видачі його на поверхню, навантаження в транспортні засоби та відправлення споживачам.

У 70—80-ті роки минулого століття бригади, очолювані І. Стрельченком і В. Мурзенком, встановлювали світові рекорди видобутку вугілля за місяць 180 тис. т і 200 тис. т відповідно, або за добу 6 тис. т і 7 тис. т. Такий добовий видобуток вугілля з лави в Донбасі можливий лише за сприятливих гірничо-геологічних умов. Відтоді за 30 років якість виготовлення гірничошахтного обладнання в Україні значно поліпшилася і добове навантаження з лави на передових шахтах досягає 2—3 тисячі і більше тонн за обов’язкового дотримання вимог техніки безпеки й охорони праці. Чи можна видобувати більше вугілля з лав? Так, можна. Але сьогодні існує ряд причин, що обмежують використання можливостей  вугледобувної техніки:

– за стовпового виймання вугілля вважається доцільною довжина стовпів 1,5—2 км. Довжина лави визначається можливою продуктивністю лавового транспортера;

– швидкість проведення підготовчих виробок повинна вдвічі-втричі перевищувати швидкість посувания очисного вибою, обладнаного механізованим кріпленням. Тупикові виробки завдовжки до 2 км і більше повинні бути забезпечені  ефективним провітрюванням;

– перерізи конвеєрного (відкотного) і вентиляційного штреків мають бути збільшені з метою провітрювання гірничих виробок, а також розміщення приводної і натяжної голівок лавового транспортера і для виключення проходження вручну ніш для законурювання комбайна;

– у разі пожежі на початку виробки зі вхідним струменем в умовах задимленої атмосфери і підвищених температур виключається можливість самопорятунку людей і надання їм допомоги гірничорятувальниками через значні відстані до виходів примикаючими до лави виробками;

– неефективність провітрювання лав навіть за швидкості повітря 6 м/с і відсмоктуванні метану з виробленого простору шляхом підземної дегазації;

– створення прямоточної вентиляції утруднюється малою імовірністю підтримки виробки з вихідним струменем; 

— повинні бути вирішені питання керуванння покрівлею, щоб виключити її масові обвалення у вироблений простір.

Для ефективного використання сучасного вугледобувного обладнання науково-дослідним і академічним інститутам гірничого профілю необхідно всебічно дослідити порядок розкроювання шахтних полів з урахуванням систем розробок, що виключають викладені проблеми, проведення додаткових виробок для провітрювання, запасних виходів і підтримки виробок за безціликового виймання пластів.

Деякі питання механізації й екології

Ще  за старих часів у Донецькому басейні намагалися залишити породу в шахті шляхом проходження виробок широким ходом. Порода на поверхню видавалася тільки від проходження і перекріплення гірничих виробок.

Відвідуючи вугільні шахти Німеччини, Польщі, Англії, Японії та інших країн, я ніде не бачив териконів. Значну частину породи від проходження і перекріплення гірничих виробок, від збагачення вугілля після необхідної переробки направляють на закладення вироблених просторів.

У Донецькому басейні порожню породу видають на поверхню і складують у териконах або плоских відвалах, де вугілля самозаймається та отруює атмосферу міст, селищ, а на полях знижується врожайність.

Для видачі породи з гірничих виробок задіяна значна кількість техніки та людей, як під землею, так і на поверхні.

У зв’язку з цим необхідно створити механізми для проходження виробок широким ходом із закладенням породи.

Одним зі способів проходження виробок широким ходом є система парних штреків, де порожнину витягнутого вугілля повністю заповнюють породою і здійснюють ефективне провітрювання вугільного вибою і прохідних виробок за рахунок загальношахтної депресії. Така схема організації робіт може забезпечити проходження виробок значної довжини, що важливо при підготовці виїмкових стовпів.

Донецький басейн — родовище тонких пластів. Упровадження могутніх вугільних комбайнів, які за своїми габаритами перевищують товщину пластів, призвело до присічки вміщуючих пласт порід і, як наслідок, до збільшення зольності вугілля, що почала досягати 40 й більше відсотків. Висока зольність вугілля спричиняє зниження калорійності та збільшення витрат на збагачення палива. Породу з дрібними фракціями вугілля вивозять у відвали, які засмічують родючий шар ґрунту й загоряються, виділяючи отруйний дим.

Для підвищення якості вугілля слід сміливіше переходити на стругове виймання.

На шахті «Ясиновская-Глубокая» комбінату «Макіїввугілля» на пласті потужністю 0,75 м лава, яка була обладнана струговою установкою, протягом тривалого періоду стало видобувала щодня понад 1000 т вугілля із зольністю 8—10%.

Зважаючи на дефіцит робочої сили для шахт, необхідно створювати автоматизовані комплекси для очисних робіт із мінімальною кількістю працюючих у лаві. В Австралії, на одній із шахт, де я спостерігав гірничі роботи, в очисному вибої працювала одна людина, котра керувала комбайном дистанційно радіопультом, а на штреку ще одна керувала пультом пересувки секцій за допомогою лазерного променя. Щодобовий видобуток з лави досягав 10—12 тис. т вугілля.

Охорона праці й техніка безпеки

Нині основним показником, що характеризує стан охорони праці на підприємствах вугільної галузі, є число нещасних випадків з летальним наслідком на 1 млн. т видобутку вугілля.

Показники смертельного травматизму в провідних  вугледобувних країнах світу на 1 млн. т видобутку такі: Австралія — 0; США — 0,02; Німеччина — 0,08; ПАР — 0,16; Польща — 0,26; Росія — 0,33; Індія — 0,56; Китай — 2,9; Україна — 3,7.

У Китаї за видобутку 1,2 млрд. т на рік коефіцієнт травматизму близько 3.  На жаль, Україна перебуває за цим показником на «першому» місці, видобуваючи 75 млн. т за рік.

Наведені цифри підтверджують, що стан виробничого травматизму у вугільній галузі України залишається незадовільним.

Автор цієї статті неодноразово був головою експертних комісій з розслідування аварій і на підставі зроблених висновків стверджує, що всі значні аварії з людськими жертвами відбулися в результаті найгрубіших порушень правил безпеки, незнання гірничої справи і безвідповідального ставлення до своїх обов’яків, насамперед,  керівництва шахт і дільниць, де сталися аварії.

Не слід забувати, що Донецький басейн та інші вугільні регіони України за своїми гірничо-геологічними умовами унікальні: середня потужність пластів вугілля в Україні становить 0,8 м; 89% шахт – газові; 60% – небезпечні за вибухами вугільного пилу; 45% – небезпечні за викидами вугілля, породи і газу та гірськими ударами; 23% – небезпечні через самозаймання вугілля; 40 шахт видобувають вугілля на глибині понад 1000 м, де температура порід досягає 40 градусів і більше за шкалою Цельсія. Багато шахт мають букет таких чинників.

У 1996 році було затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України Правила безпеки у вугільних шахтах (ДНАОП 1.1.30-1.01-96), ), де наводиться поняття «вугільна шахта» відповідно до визначення на 81-й (1994 р.) сесії Міжнародної організації праці (розділ 1, § 1):

«Вугільна шахта являє собою унікальну складну виробничу систему з особливо небезпечними умовами (вибухонебезпечне, пожежонебезпечне, викидонебезпечне, небезпечне за обвалами і проривами води та газів підприємство), де непередбачені і раптові зміни геологічних умов або природних сил, недотримання цих Правил або неправильні дії навіть одного працівника можуть призвести до катастрофічних наслідків — численних людських  жертв і серйозної шкоди навколишньому середовищу».

У Правилах безпеки (ДНАОП 1.1.30-1.01-96) протиаварійному захисту був присвячений розділ 3. Відповідно до цього розділу шахта повинна забезпечувати запобігання можливих аварій; на кожній шахті повинен бути складений план ліквідації аварій.

У наступних редакціях Правил безпеки 2000-го та 2004 років § 1 і розділ 3 ПБ 1996-го вилучили. Чи розумно це? Прибрати з Правил безпеки для вугільних шахт положення про те, що вугільна шахта є унікальною складною виробничою системою з особливо небезпечними умовами та розділ «Протиаварійний захист» — означає послабити вимогливість і відповідальність за безумовне виконання вимог правил безпеки й охорони праці.

Унаслідок цього з’явилися наукові праці про запровадження 10-бальної системи оцінки стану техніки безпеки, у якій припустимим рівнем можливості працювати з відступом від вимог ПБ була оцінка гірничим майстром від 10 до 6 балів. Нижче 6-ти балів працювати не дозволялося.

 Ясна річ, ми відхилили таку «наукову» роботу, тому що вона, по суті, узаконювала «припустимі порушення» вимог Правил безпеки.

Нині розробляється новий варіант Правил безпеки для вугільних шахт із урахуванням європейських норм. Утім, не слід ігнорувати й наш досвід у розробці Правил безпеки, котрі стали прообразом для створення ПБ ряду вугледобувних європейських і азіатських країн.

До яких саме заходів вдавалися, аби запобігти великим аваріям? Зазвичай, після розслідування під керівництвом голови державної комісії збирали нараду, де докладно та прискіпливо аналізували аварію, причини, що призвели до неї; називалися винні особи, а так само заходи щодо недопущення таких аварій. Потім по Комітету, департаменту, галузевому міністерству видавався наказ, у якому керівництво об’єднань і шахт зобов’язували вжити заходів щодо недопущення таких аварій. Здавалося, усе зроблено правильно, а аварії продовжуються.

Щоб виконати намічені заходи, повинна функціонувати налагоджена, постійно діюча, управлінська вертикаль від керівного органу вугільної галузі до шахти. Впродовж 17 років існування незалежної України вугільною промисловістю керували Комітет, міністерство, управління вугільної промисловості Мінпаливенерго, департамент вугільної промисловості Мінпаливенерго, знову Мінвуглепром. За цей час змінилися 14 вищих керівників. А, зважаючи на те, що кожен керівник галузі створював свою команду, розроблені заходи з запобігання аваріям практично не виконувалися. Через високу «плинність» керівних кадрів висококваліфіковані і досвідчені фахівці часто відмовлялися від переїзду до Києва.

З власного досвіду знаю: для ознайомлення з багатогранною роботою міністерства потрібно не менше 2–3 років. А якщо призначеному керівникові вугільної галузі відомо, що до нього цю посаду обіймали кілька попередників, котрі працювали тут 0,5–1 рік, то така від нього й віддача буде, тим паче в умовах фінансування за залишковим принципом.

Аналогічний стан зі структурою управління склався й у середній ланці: комбінат, виробниче об’єднання, державна холдингова компанія тощо. Потім з’явилися акціонерні підприємства, самостійні шахти. А з огляду на те, що при створенні нових форм управління змінюються й кадри, то розроблені заходи з поліпшення стану техніки безпеки залишаються без належної уваги.

Досить часто змінюються керівні кадри старшого, середнього та молодшого нагляду. Так, за 2006 і 2007 роки змінилося: генеральних директорів об’єднань – 92 %, директорів і головних інженерів шахт — 70%, начальників дільниць – 50%.

Структурні перебудови, перепідпорядкування галузі то одному відомству, то іншому, змінюваність керівних кадрів послабили відповідальність за стан техніки безпеки й охорони праці та контроль над ними.

Для серйозного поліпшення охорони праці й виконання вимог нормативної документації необхідно:

1. Різко підвищити дисципліну виконавців і керівників усіх рівнів, взявши до уваги, що 80–85% нещасних випадків і аварій відбувається з організаційних причин, для чого:

– планування та розвиток гірничих робіт, проведення підготовчих виробок, організацію нарядів робити з урахуванням інженерного пророблення і врахуванням всіх шкідливих чинників, у тому числі розкритих геологічною розвідкою і гірничими роботами сусідніх виробок і виїмкових дільниць;

– укомплектувати дільниці ВТБ (вентиляції і техніки безпеки) відповідно до штатного розкладу та перепідпорядкувати їх об’єднанням з видобутку. Премії працівникам ВТБ платити не за виконання планів видобутку, а за поліпшення стану безпеки та скорочення аварійності і травматизму на обслуговуваній шахті. Розробити нове положення про дільницю ВТБ та її працівників;

– установити кримінальну відповідальність за навмисне виведення з ладу апаратури контролю й захисту засобів вентиляції, контролю стану пилового режиму, вибухобезпеки електроустаткування тощо.

2. Надати право командному складові ВГРЗ (воєнізований гірничо-рятувальний загін) ДВГРС (Державна воєнізована гірничорятувальна служба у вугільній промисловості України)  при порушеннях Правил безпеки у вугільних шахтах, що можуть спричинити створення аварійної обстановки, замість «...зняття підпису з планів ліквідації аварій...» – «...зупиняти виконання робіт з видобутку вугілля та проходження гірничих виробок до приведення їх у стан, що відповідає Правилам безпеки і Плану ліквідації аварій (ПБ і ПЛА) ».

3. Науковим організаціям:

– на основі швидкодіючої комп’ютерної і лазерної техніки розробити нові засоби швидкісного виміру вмісту метану й відключення електроенергії в місцях непередбаченого та підвищеного виділення газу;

– розробити способи й засоби порятунку та самопорятунку людей при пожежах на початку виробки зі вхідним струменем повітря за довжини виїмкового стовпа до 2 км і більше;

– розробити способи видалення метану з вироблених просторів і пожежних газів від самозаймання через вертикальні свердловини;

– створити способи керування  покрівлею та апаратуру, яка запобігає масовим обваленням основної покрівлі.

4. Аналіз стану нормативної документації показав, що у вугільній галузі діє близько 800 нормативних документів, розробкою яких займалися 54 організації. Необхідно створити авторитетну комісію з працівників Держгірпромнагляду, Мінвуглепрому України, провідних учених і виробничих служб для зменшення кількості й вилучення дублюючих документів, а також визначитися, які з них є нормативними. Запроваджувані документи мають бути узгоджені та затверджені Держгірпромнаглядом та Мінвуглепромом України. Слід затвердити список організацій, котрі мають право на розробку нормативних документів для вугільної промисловості.

Видобуток і використання метану, що перебуває у вугленосних товщах порід

Ще в 1956 році на шахті «Анна» тресту «Шахтерскантрацит» для котельні використовували газ, отримуваний у результаті дегазації. В Австралії, Польщі та Китаї зі свердловин, пробурених з поверхні, метан використовують для електростанцій, побутових потреб і в промисловості.

У надрах Донецького басейну містяться десятки трильйонів кубометрів метану. За умови споживання 50 млрд. м3 на рік і коефіцієнта видобутку 0,5, метану з вугленосних порід вистачить на сотні років.

Нині на вугленосних площах деякі компанії вилучають і продають газ.

Вважаю, Мінвуглепрому самому варто перейнятися цим питанням. Причому на науковій основі. Річ у тім, що вилучення метану з вугленосних товщ, де видобувають вугілля, передусім, значно підвищує рівень безпеки шахтарської праці, а отриманий газ можна використовувати в народному господарстві й мати прибуток.

Скільки вугілля потрібно Україні?

Відповідно до «Основних напрямів енергетичної стратегії України на період до 2030 року» через 20 років слід видобувати 102—112 млн. т на рік.

А чи так це? Чи враховано той факт, що теплоелектростанції переводитимуть на вугілля через постійно зростаючі ціни на газ? Отже, чорного золота потрібно буде більше.

Вартість 1 тонни нафти досягла 1000 доларів США, а літр бензину вже продається за 1,5 долара. У найближчій перспективі через скорочення запасів нафти її ціна зростатиме.

Альтернативним паливом для двигунів внутрішнього згоряння є етиловий спирт, отримуваний з харчових продуктів, але й це не є виходом із нинішньої ситуації щодо забезпечення рідким паливом.

Під час відрядження до ПАР ми відвідали фірму «Сасол», котра розробила технологію й виробляє рідкі нафтопродукти з вугілля. У власності фірми перебувають 9 кар’єрів і 10 шахт з річним видобутком вугілля 45 млн. т. Відпускна ціна на автозаправних станціях ПАР за курсом валют 1992 року становила за 1 долар США — 3 літри високооктанового бензину. Фірма «Сасол» з однієї тонни вугілля одержує 650 літрів бензину, 150 літрів авіаційного гасу, 50—60 кг фарб і вибухових речовин, решта — зольність. За такого виходу корисних продуктів Україні необхідно видобувати додатково не менш як 40—45 млн. т вугілля на рік. Таким чином, вугільна промисловість у найближчому майбутньому повинна освоїти видобуток близько 170 млн. т на рік.

Вартість продукції, що поставляється вугільним підприємствам

Заслуговують на увагу питання вартості продукції, що поставляється у вугільну промисловість, і її ціноутворення.

Наприклад:

— відпускна ціна 1 кВт/год за кордон становить 2,1 цента США (або 2,1 ґ 5,0 ~ 11 коп.), а в Україні відпускна ціна 1 кВт/год у 2,4 раза дорожча (24,36 коп.). Таким чином, за витрати електроенергії в середньому 80 кВт/год на 1 тонну видобутого вугілля, за рік за європейськими цінами слід заплатити за електроенергію:  80 000 000 т ґ 80 кВт/год ґ 0,11 грн. ~ 700 млн. грн., а за внутрішніми цінами в 2,2 раза більше або 1,56 млрд. грн.;

– вироби металургійних заводів  України в 2—3 рази дорожчі, ніж при продажу за кордон;

– механізовані комплекси для лав у 70-х роках минулого століття коштували 300 тис. карбованців, а нині — 60 млн. грн.

Чому стільки, якщо ціни відтоді зросли в 10 разів, а не в 200?

Лавовий транспортер коштує 15–20 млн. грн., комбайн вугільний – 7–8 млн. грн. Для обладнання лави необхідно витратити 90—100 млн. грн.

Слід розібратися з цінами інших постачальників вугільної промисловості, бо в іншому разі галузь не впорається з поставленими завданнями через брак коштів.

Галузева наука

Нині в Мінвуглепромі функціонує 16 наукових організацій і 4 інститути з проектування шахт.

Така кількість наукових і проектних інститутів була виправдана, коли вони працювали не лише на вугільну промисловість України, а й на інші регіони СРСР. Обсяги видобутку в країні знизилися в 2,8 раза та у найближчій перспективі значного його зростання не передбачається. У країнах, де знизився рівень вуглевидобутку (Німеччина, Франція, Англія, Японія), кількість галузевих інститутів і наукових установ скорочено або їх об’єднано.

Чисельність у шістнадцяти наукових організаціях галузі  становить  1882 чол., із них фахівців, котрі виконують науково-дослідні  і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) — 1063 чол., допоміжного персоналу — 255 чол., інших — 564 чол., докторів наук — 13 чол., кандидатів технічних наук — 115 чол. У середньому в одній науковій організації фахівців НДДКР — 66 чол.

Крім того, є чотири інститути з проектування шахт — Дондіпрошахт, Дніпродіпрошахт, Луганськдіпрошахт, Південдіпрошахт — із загальною кількістю працівників 1403 чол. Зауважте: шахти сьогодні не будують.

З огляду на передачу Мінвуглепромом наукових корпусів іншим організаціям і нечисленність науковців в одній установі, виникає необхідність їхнього об’єднання за специфікою  робіт і за територіальним принципом. Варіант об’єднання наукових організацій наведено у таблиці 2.

Реформування управління вугільною галуззю

Ще до 1917 року в Донецькому басейні існувало товариство «Югосталь», до складу якого входили шахти, заводи з виробництва коксу й металургійні заводи, котрі належали одній компанії.

Створення в наш час паливно-енергетичних компаній, у яких взаємно пов’язані ЗФ (збагачувальна фабрика) і ТЕС, доцільно. Але з одним доповненням. Такі компанії мають бути приватизовані. У цьому разі держава позбавиться турбот, пов’язаних із розвитком гірничих робіт, придбанням і ремонтом гірничошахтного обладнання тощо.  Тобто, якщо компанії для виробництва електроенергії потрібне вугілля, доведеться всіма питаннями видобутку вугілля та його фінансування займатися паливно-енергетичній компанії.

Аналогічні заходи зі створення приватизованих компаній та їхнього фінансування слід застосувати й до структур «Шахта-ЗФ-КХЗ-металургійний завод» (КХЗ — коксохімічний завод). Крім того, реалізація вугілля в компаніях здійснюватиметься без посередників.

Автор: Орест КОЛЕСОВ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Кабмін запровадив 2% мито на імпорт електроенергії з РФ — Герус Вчора, 22 жовтня

В Київській академії мистецтв викрили шахраїв. Збирали кошти на «батьківські фонди» Вчора, 22 жовтня

Ще один виробник сигарет відкликає 350 мільйонів сплаченого акцизу Вчора, 22 жовтня

СБУ затримала ексзаступника міністра економіки: підозрює у держзраді Вчора, 22 жовтня

Як Кравцов з компанією планують роздерибанити 100 млн доларів Вчора, 22 жовтня

В уряді озвучили консервативний та оптимістичний прогноз зростання ВВП у 2020 році Вчора, 22 жовтня

Євродепутат: Зеленський концентрує владу і це дуже страшно Вчора, 22 жовтня

Новини 21 жовтня: IPO Укрпошти, арешт рахунків "Укргазвидобування", місія МВФ Вчора, 22 жовтня

МЗС Німеччини проти визнання Голодомору геноцидом 21 жовтня

ЄС запустив процес ратифікації угоди про Brexit, стежить за подіями у Лондоні 21 жовтня