передплата Українською | In English

№15, серпень 2008

Студентські ЗМІ як різновид журналістської практики в умовах Болонського процесу

Поділитися:

(На прикладі газет «Студентська координата» та «Молодий журналіст»)

У статті на прикладі газет «Студентська координата» та «Молодий журналіст», які демонструють практичні надбання журналістів-початківців, досліджуються основні тенденції добору тем, що стосуються життя студентської молоді, наведено загальну характеристику зазначених видань.

Україна приєдналася до Болонського процесу 19 травня 2005 р. у норвезькому місті Берген на конференції міністрів країн Європи, автоматично зобов’язавшись у такий спосіб відповідно змінити національну систему освіти. Зокрема, посилити роль самостійної роботи серед студентів [2, с. 5].

Згідно з Болонською конвенцією (1999 р.) студентам потрібно обов’язково забезпечити доступ до здобуття освіти та практичну підготовку із супутніми послугами. Адже саме під час практичних завдань у вигляді доповідей, презентацій, досліджень тощо, на думку європейських фахівців, студент здобуває основну освіту. Крім того, в окремих країнах умовою нарахування кредитів для сплати за навчання висувають таку вимогу: навчальне навантаження має містити п’ятдесят і більше відсотків самостійної роботи студента [1, с. 1—2].

В Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка самостійна робота студентів полягає серед іншого в створенні власного інформаційного продукту. Результатом практики студентів-журналістів стають насамперед друковані видання, які займають свою нішу в сучасному інформаційному просторі. Серед них газети «Студентська координата» та «Молодий журналіст».

Актуальність досліджуваної теми зумовлена передусім підвищенням ролі студентства, великої соціально-демографічної групи зі значними потенційними можливостями, в демократичному суспільстві. А зацікавленість у створенні молодіжних ЗМІ визначається як один із найреальніших механізмів представлення своїх інтересів не лише у навчальному закладі, а й за його межами.

Предмет дослідження — студентські засоби масової інформації, їхні роль і місце в сучасному інформаційному просторі, об’єктом обрано видання «Студентська координата» та «Молодий журналіст».

Сьогодні студентська преса виконує функцію так званого рупора молоді, яка навчається у вищій школі і стає економічно активною. Тому й потребує дедалі ширшого простору для життєвої самореалізації. За допомогою періодичних видань студенти представляють свої інтереси й подекуди захищають власні права. Поки що студентські ЗМІ та самоврядування — два можливі засоби вираження думок більшості вузівської громади. Утім, говорити про реальний або хоча б адекватний уплив студентської преси наразі зарано. Більшість газет, що їх видають у вишах країни, — офіційні і створюються адміністрацією. Зазвичай студентам ці друковані органи здаються нецікавими, тож найактивніші з них ініціюють видання власних студентських газет. Вони дають молоді можливість відтворювати власні інтереси, не нав’язані керівництвом, а також цікаві їхнім потенційним читачам. Причини зрозумілі: редактор-студент краще знає, що потрібно читачеві-студентові.

Крім того, студентська преса завжди має жвавіший та привабливіший вигляд, на відміну від менторської, офіційної. Хоча тиражі її завжди малі та нерегулярні, а віднайдення ресурсів для її виробництва потребує величезних зусиль.

За приблизними оцінками, професійними журналістами стає така сама кількість вихідців із студентської преси, як і з випусків профільних інститутів та факультетів.

Кількість студентських ЗМІ щороку збільшується. Це пояснюється прагненням студентів донести свою думку до читачів. Воно виникає, коли автор вважає свої міркування з тієї чи іншої теми, погляди на певну подію, оцінку суспільних явищ винятково важливими. Однак не знаходить можливості утвердити чи поширити їх іншим шляхом, окрім як через друковане видання. До того ж студентська преса з огляду на обмежену (університетськими стінами) читацьку аудиторію часто дає змогу отримати зворотний зв’язок — реакцію на власні думки та стиль викладення матеріалу. Не менш важливу роль відіграє й зацікавленість у технології створення власного інформаційного продукту, зокрема, у процесі написання текстів, їх редагування й оформлення (верстці та дизайні).

Студенти Інституту журналістики досить активні у виданні власних мас-медійних творів. У стінах альма-матер з’являються газети та журнали різного напряму (наукові, науково-популярні, художньо-публіцистичні), брошури, часописи, альманахи. Серед усього розмаїття друкованих ЗМІ вирізняються два проекти — «Студентська координата» та «Молодий журналіст». Розгляньмо їх докладніше.

«Студентська координата» — порівняно молоде видання, але вже встигло міцно закріпитися в інституті і завоювати власну читацьку аудиторію. Гасло газети — «Знайди себе в координатній площині» — розміщується в кожному номері над логотипом і є своєрідним закликом проглянути видання й, можливо, знайти для себе матеріали до смаку. Девізи щономера різні, переважно це відомі латинські вислови, так чи інакше пов’язані з журналістикою, наприклад: «Nulla dies sine linea» (жодного дня без рядка) або «Longa est vita, si plena est» (життя довге, якщо воно насичене).

«Студентська координата» створюється й видається з ініціативи студентів-журналістів. Підготовка випусків відбувається паралельно з навчальним процесом. Газета має сталі періодичність і обсяг: щомісяця на 20 сторінках. Добирають матеріали, редагують, працюють над дизайном та версткою самі студенти. Вони ж обіймають керівні посади у редакції видання. До редакційної колегії входять студенти різних курсів. Керує процесом шеф-редактор — доктор філологічних наук, професор і викладач Інституту журналістики Іван Мегела.

Серед головних переваг «Координати» — «зручний» формат А4, велика кількість ілюстрацій, хоча знімки не дуже якісні і зазвичай маленькі за розміром. Це, звісно, риси аматорства, а не професіоналізму.

Газета складається переважно з непостійних рубрик (частіше спонукальних, рідше інформаційних), за винятком таких: персона, книгпейдж, проби_рання, культуризм, туризм, спорт, про вічне.

Нові рубрики з’являються щономера: вузівщина, кантрі культ, фестини, повний фешн, пазл, тенденція.

Подекуди з назв рубрик можна зрозуміти ставлення автора до обраної теми, приміром, зневажливе: «Політика, тудить її» або «Сталініада». Нерідко використовуються злиті назви, коли рубрика й заголовок являють собою одне ціле, тобто ідентичні.

Серед жанрового розмаїття переважають художньо-публіцистичні матеріали — від картинок з натури, критики та рецензій до нотаток журналіста, нарисів, фейлетонів, реплік. Водночас не в усіх текстах простежується чітке дотримання усталених норм написання в тому чи іншому стилі.

Серед інформаційних жанрів лідирують інтерв’ю та репортажі. Однак до аналітичних статей журналісти-початківці майже не вдаються. Натомість щономера з’являється так звана літературна сторінка «Проби_рання», де друкуються уривки або повноцінні твори студентів.

Тематичний діапазон усебічний: від гострих соціальних проблем до розважальних матеріалів. На сторінках «Студентської координати» з’являються матеріали, присвячені найболючішим проблемам сучасної молоді: наркоманії, алкоголізму, соціальній невлаштованості. Акцентується увага на проблемах студентів, приміром, нестачі підручників у навчальних закладах. «Після перших місяців навчання студенти перестають вірити у міф про стовідсоткове забезпечення підручниками», зазначено у статті «Студентів більше, ніж підручників».

Та поза тим значна частина надрукованих матеріалів присвячена моді й стилю («Вишиванка править бал», «Модно, хоч голки збирай»), хобі («Скутероманія, або Катання на «скажених табуретках» без правил»), музиці («Країна мрій»), питанням освіти («Хочу за кордон. Культурно-освітня програма Au pair»), статевим стосункам і сексу («Вінчання: данина моді чи поклик душі? Що треба знати молодятам, ідучи до церкви»), проблемам спілкування у колективі («Підтримка є») та іншим.

Мова матеріалів вирізняється стилем викладення та подачею інформації. У них утверджується настанова на мовленнєву розкутість, порушення й руйнування усталених форм слововживання. Зокрема, спостерігається вживання різнопланових засобів «осучаснення» мовлення [3, с. 16]. Серед них:

— елементи розмовного стилю («Сталінською Воркутою давно вже не пахне», «Тут можна придбати листівки та іншу всячину»);

— молодіжні сленгові вислови («Українська мова — не хрін і тим паче не моржова», «так кайфово це здається»).

На відміну від «Студентської координати» газета «Молодий журналіст» не має сталої періодичності. Її випускають під час журналістських практикумів групи із спеціалізацією «періодична преса». Участь у створенні газети є обов’язковою й оцінюється викладачем, який керує редакційним процесом. З його допомогою студенти визначають концепцію майбутнього видання, обирають редакційний колектив, розподіляють обов’язки і виконують поставлені завдання. Щотижня протягом відведеного часу на практикум збирається редакційна рада й обговорює результати роботи.

Отож кожний номер «Молодого журналіста» відрізняється від попереднього не лише змістом та тематичним наповненням, а й зовнішнім виглядом. Групи студентів бачать газету по-своєму й обирають свій формат («Журналіст» виходить у світ форматом А3 та А4), визначають кількість сторінок (від 4 до 16) та спрямування газети (від загальнонаціональної, громадсько-політичної до суто студентської, розважальної).

Незмінним у дизайні першої сторінки залишається герб Інституту журналістики, його розміщують перед назвою видання. А гасло, приміром, «Прийшов, побачив, написав» — угорі. Тираж «Молодого журналіста» становить 100 примірників і друкується у видавництві Інституту журналістики.

Рубрики, як правило, не повторюються. Найцікавіші з них: фінанси наші (економіка), ми і світ (міжнародні події), політикум, патології суспільства (кримінал), артпортал (культура), будьмо здорові (здоров’я). Варто назвати й такі: студмістечко, про спорт, вікенд.

Випуск 14-го «Молодого журналіста», що побачив світ 2005 року під керівництвом доцента кафедри періодичної преси Олекси Георгійовича Підлуцького, цілком можна назвати виданням загальнонаціонального характеру, яке у разі виходу на широкий загал могло б скласти конкуренцію сучасним друкованим ЗМІ. Серед проблем, які порушують у своїх статтях студенти, такі: стрімке зростання цін на продукти харчування («Хліб — усьому голова, а картопля — головний біль»), соціальна допомога у зв’язку з народженням трійнят («Щастя в кубі»), вступ України до НАТО («НАТО: міфи та реалії») тощо. Достатню увагу на шпальтах видання приділено і суто молодіжній тематиці. Стиль написання статей найрізноманітніший, складається враження, що жанри змагаються між собою на сторінках газети. Інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні представлені мало не в повному обсязі.

Наступний випуск «Молодого журналіста» (№ 15, 2006 рік) відрізняється від попереднього спрямуванням (загал читачів – молодіжна аудиторія) і поступається йому якісними характеристиками (від верстки й дизайну до змісту матеріалів). Акцент зроблено на відомих «обличчях» із різних сфер: від шоу-бізнесу до журналістики. Відтак переважають інформаційні жанри, зокрема інтерв’ю.

Слід відзначити спецвипуски видання, які присвячені значним подіям безпосередньо в інституті («журналістська весна», ювілей кафедри) або подіям усеукраїнського рівня («Помаранчева революція»).

Висновки. В умовах Болонського процесу, коли значна увага під час навчального процесу приділяється самостійній роботі студентів, практичне навантаження студентів-журналістів полягає у створенні власного інформаційного продукту. Зокрема, друкованих ЗМІ. Студентська преса є не лише школою для навчання майбутніх журналістів та місцем здобуття першого досвіду в журналістиці, а ще й одним із найголовніших важелів демократії у системі національної вищої освіти. Утім, говорити про їх реальний вплив зарано. Тож роль студентських ЗМІ зводиться до представлення інтересів молоді у межах університетів, про що свідчить дослідження газет Інституту журналістики «Студентська координата» та «Молодий журналіст».


Джерела

1. Васьківський Ю. Журналістська освіта і Болонський процес // Збірник праць кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси. — Вип. 7. — C. 30—35.

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В. Г. Кременя. Авт. кол.: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В.В. Грубінко. — Тернопіль: Навчальна книга, 2004. — 384 с.

3. Слінчук В. В. Текстові засоби творення образу сучасної молоді в друкованих ЗМК // Наукові записки Інституту журналістики. — К.: Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. — Т. 6. — С. 16—20.

Автор: Наталя ОВДІЄНКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Уряд перепризначив голову Держаудитслужби на новий 5-річний термін Сьогодні, 19 квітня

Глава МЗС Латвії за те, щоб знову заявити про перспективу членства в НАТО для України Сьогодні, 19 квітня

Від завтра, 19 квітня, розпочнеться прийом заявок на отримання "карантинних" 8 тисяч Вчора, 18 квітня

Посол закликав Німеччину допомогти Україні якнайшвидше вступити в НАТО Вчора, 18 квітня

"Укрнафта" за минулий рік отримала чистий прибуток у 4,3 мільярда 17 квітня

Росія пригрозила депортувати 150 тисяч нелегальних мігрантів з України 16 квітня

Новини 16 квітня: продаж Приватбанку, акції Tesla та Facebook на українській біржі 16 квітня

Зеленський розповів про підсумки переговорів із Макроном та Меркель 16 квітня

ЄС аналізує ситуацію з обмеженням Росією свободи судноплавства біля Криму 16 квітня

Прокуратура і фіскали проводять 85 обшуків в учасників конвертцентрів 16 квітня