Рукотворне диво

У Національному заповіднику «Софія Київська» після освячення відкрили срібні Царські врата іконостасу, які два роки реставрували в Кракові. Величне дійство відбулося за участю Президента України Віктора Ющенка та Вселенського патріарха Варфоломія І під час урочистостей з нагоди 1020-ї річниці хрещення Київської Русі.

Софія Київська — всесвітньо відома пам’ятка архітектури й монументального живопису ХI століття. Заснування собору згадується в літописах як під 1017, так і під 1037 роком. Джерела засвідчують, що цією величною справою київський князь Ярослав Мудрий завершив починання свого батька Володимира. Присвячений Премудрості Божій собор завжди утверджував і сьогодні утверджує в Україні християнство.

Софія Київська як головний храм держави повсякчас відігравала роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням собору відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні зібрання, прийоми послів, затвердження політичних угод.

Святиня пережила навали степових кочовиків у грізному 1240 році, періоди занепаду й відродження Києва в XIV—XVI століттях, бачила національно-визвольну боротьбу українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького, витримала пізніші лихоліття, чула проголошення універсалів Центральної Ради та підтримання 1991 року Всеукраїнським народним віче Акту про державну незалежність України.

Царські врата головного вівтаря Софійського собору виготовили протягом 1747—1750 років на замовлення київських митрополитів Рафаїла Заборовського й Тимофія Щербацького відомі київські майстри П. Волох,
І. Завадський та С. Таран. Висота церковного шедевра — 4 метри, вага — 140 кілограмів, з яких 85 — срібло. Свій унікальний витвір майстри вміло позолотили, витративши на це 120 тогочасних червінців.

За канонам християнської іконографії центральні двостулкові двері (врата) головного вівтаря прикрашаються сюжетними композиціями й вишуканим орнаментальним декором. Отож на верхній частині було подано традиційну сцену Благовіщення, обабіч стулок серед густого акантового плетива зображено фігури чотирьох євангелістів — Матвія, Марка, Луки й Іоанна, що сидять із розкритими книгами. У центрі розташовано фігурки Богоматері та праведної Єлизавети, а в нижніх кутах — образи святих. Композиція завершується фігурою царя Давида, котрий тримає в руках скіпетр і книгу. Усі постаті виконано у високому карбованому рельєфі. Складну композицію доповнювали численні накладні деталі, закріплені на центральному стовпі, — голівки херувимів, медальйони з образами святих і великою короною. Усе це багатоманіття увінчано зображенням голуба в сяйві.  Щоб позбавити площини стулок від надмірного перевантаження, майстри зробили орнаментальне оздоблення ажурним. Прорізний карбований орнамент із довгих паростків акантового листя заповнював поверхню витвору, поєднуючи фігури в єдину композицію.

Царські врата Софійського вівтаря, які символізують вхід у Царство Боже, ранньої весни 1922 року розрізали на фрагменти: саме тоді в Україні розпочалося вилучення церковних цінностей. Частину з них вивезли до Москви, а частину передали Всеукраїнському музейному містечку, спорудженому на території Києво-Печерської лаври. Тривалий час мистецтвознавці вважали, що святиню втрачено назавжди. Лише деякі фахівці знали: окремі фрагменти все ж таки збереглися. Як з’ясували найнаполегливіші шанувальники української духовної спадщини, одинадцять срібних уламків прихистилися у фондах Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Після довгих перемовин і узгоджень 10 січня 1984 року вони повернулися до «Софії Київської».

Протягом 2001—2002 років реставраційна рада Національного заповідника розглядала питання про відновлення шедевра. Нарешті було оголошено конкурс. У ньому взяли участь реставраційні центри України, Росії, Німеччини та Польщі. Перемогли краківські майстри.

Автор: Микола ЯСЕНЬ