№14, липень 2008

Антоніна Болюра: «Чим довше гальмується процес приватизації, тим більше й серйозно втрачають держава, люди. Політику роздержавлення необхідно вести професійно»

Приватизаційний шлях, яким ніби з добрих намірів рушила вітчизняна економіка, на жаль, як то кажуть, без натяжок можна порівняти з великою бандитською дорогою.
На ній сильний той, хто вчасно опинився в потрібному місці. Молоді й красиві українці з темпів свого збагачення б’ють рекорди в Європі й світі. Чому так сталося? Бо державні люди не втрималися від спокуси збагачення. Зупинитися неможливо? Надто тривалим виявився в Україні період первісного накопичення капіталу. Купити все вже стало можливим. А держава, тобто громадяни, що з цього матимуть?
Наша розмова з народним депутатом України, членом Комітету Верховної Ради з питань бюджету Антоніною БОЛЮРОЮ.

 

За роки приватизації (1992—2007) в Україні роздержавлено понад 113 тисяч об’єктів.

Починаючи з 1992 року приватизовано об’єктів:

· державної власності – 27 869

· комунальної власності – 85 984

Надходження від приватизації державного майна за всі роки становлять 40 млрд. грн.

— Антоніно Володимирівно, Бюджетний комітет парламенту разом із урядом працює над проектом змін до кошторису нинішнього року й  проектом головного фінансового документа на 2009 рік. І урядові, і коаліції доводиться витримувати шквал критики стосовно отримання доходів у бюджет від розпродажу об’єктів державної власності для здійснення соціальних виплат, тобто, як кажуть, банального проїдання. Які ваші аргументи як члена фракції БЮТ у парламенті щодо курсу на приватизацію?

— Багато хто кинувся критикувати більшість публічних дійових заходів уряду, начебто саме в цьому вбачається їхня робота. Паралельно з критикою всіляко намагаються зашкодити. Але кожному, хто бодай  якось обізнаний із реальними справами, зрозуміло, що насправді «критики» прагнуть не давати урядові успішно працювати. Заважають і насолоджуються тим, що створюють труднощі.

Це стосується й теми приватизації державного майна. Не розпродажу, а саме приватизації цілої низки державних підприємств згідно з її програмою.

Наведенням порядку в питаннях управління державним майном необхідно займатися негайно, зокрема його роздержавленням.

Управління державними підприємствами в ринкових умовах в Україні здійснюється вкрай неефективно, державне майно використовується не на користь державі.

Бюджет дуже мало отримує від фінансово-господарської діяльності державних підприємств. Державні активи в різний спосіб стають джерелом збагачення окремих людей, котрі мають до нього доступ.

Наприклад, дешева оренда цілісних майнових комплексів, окремих приміщень, обладнання та землі.

Організація різних господарських відносин із комерційними структурами таким чином, коли це призводить до нівелювання показників для оподаткування, аби сплачувати податки в мінімальних розмірах. Використовують давальницькі схеми за участю нерезидентів, щоб навіть перевірку достовірності фінансових показників неможливо було зробити, мовляв, власник — нерезидент України.

Окрім того, на територіях великих державних виробничих підприємств розміщуються приватні структури, через які, маніпулюючи цінами, проводяться операції з вимивання доходів, прибутків з державного підприємства на користь приватного.

Отже, значну частину держмайна вже давно приватизовано безоплатно (часто називають це прихованою приватизацією), хоча юридично об’єкти перебувають у державній власності. От і виходить, що фактично зиск з неї мають певні особи саме через наведені способи його використання.

У державні підприємства мало інвестуються гроші на оновлення та розвиток виробництва, не проводиться фінансове оздоровлення.

До цього часу Єдиний реєстр об’єктів державної власності не можна назвати достовірним, велика кількість юридичних осіб є невизнаною органами державної влади.

Так, за результатами проведених інвентаризацій станом на 1.01.08 р. з більш як 36 тисяч проінвентаризованих юридичних осіб, за даними ЄДРПОУ, половина — це юридичні особи, що не підтверджені органами державної влади. Тобто ці об’єкти «не визнані».

Якась дикість. У якому столітті ми живемо, за якими правилами  та на якому рівні хазяйнуємо, що ніяк не можемо розібратися з державним майном та його підпорядкуванням?! Про яку ефективність господарювання говоримо?

Потрібно негайно в цьому наводити лад, якісно проревізувати все державне майно та водночас приймати управлінські рішення щодо використання того чи іншого державного ресурсу.

Я дотримуюсь думки, що надходження до бюджету від приватизаційних процесів — це гроші в якомусь сенсі додаткові. Адже всі податки та збори, що їх сплачувало підприємство, воно й сплачуватиме. Якщо добре організувати роботу (а саме такі вимоги ставляться під час приватизації), платежі до бюджету мають збільшитися. Та ще й від самого продажу серйозні суми надійдуть. А куди використовувати ці кошти? Звісно, на цілі, що нині найважливіші. Погодьмося, виплати соціального характеру завжди актуальні.

— Чи мають рацію, на ваш погляд, опоненти уряду? Чи нові власники зможуть наповнювати бюджет відрахуваннями не один рік?

— Коли слухаєш опонентів уряду, складається враження, що багато з тих, хто дає коментарі на теми приватизації, або давно відірвалися від реального життя, не знайомі з ситуацією, або просто хочуть внести сумбур у голови виборців.

Візьмімо для прикладу той самий ВАТ «Одеський припортовий завод», довкола якого найбільше розмов. Чула, як сама Валентина Семенюк  казала: мовляв, для чого продавати, якщо підприємство прибуткове? Хтось із нардепів назвав його куркою, що несе золоті яйця.

Прибуток цього підприємства за перший квартал нинішнього року становить понад сто мільйонів гривень, а очікуваний за рік — в чотири рази більший. Отже, до бюджету від цієї суми сплачуватиметься встановлений  розмір податку з прибутку, податок на додану вартість, інші податки та збори відповідно до чинного порядку. Не думаю, що це будуть великі суми.

У разі ж продажу об’єкта новий власник буде зацікавлений працювати ефективніше, а від цього збільшиться й сплата всіх податків та зборів, не скоротиться кількість робочих місць. Тож з’явиться можливість підвищення заробітних плат, оновлення виробництва, активніше вирішуватимуться соціальні питання. Утім, чи насправді стануться позитивні перетворення, залежить від того, як будуть виписані умови в приватизаційному договорі. Хто нам заважає зробити це грамотно, на користь трудового колективу й держави? А бюджет  одномоментно отримає щонайменше 3 мільярди гривень — саме така початкова ціна продажу пакета акцій ВАТ «Одеський припортовий завод».

Приватизація аж ніяк не означає виходу держави з управління економікою, хоча формально й призводить до скорочення обсягів державної власності.

Під час проведення приватизації уряд зберігає у своїх руках важелі контролю та управління економічними процесами. У післяприватизаційний період держава продовжує відстежувати діяльність проданих підприємств, щоб сповна забезпечити виконання умов зміни власника, запобігти перепродажеві.

Тому потрібно всі заходи з приватизації готувати дуже ретельно, обраховувати різні варіанти. Мета — продати дорого й вигідно, а не так, як склалося в нашій країні: повне розграбування державного, доведення до банкрутства, а потім продаж за безцінь.

Спокуса розкрадання державної власності надто велика, треба цьому покласти край.

— Наведіть приклади вдалого продажу й роботи ефективного власника, якщо, звісно, такі є.

— Як відомо, у 2004 році, за часів першого прем’єрства Януковича, «Криворіжсталь» за безцінь передали у власність Ріната Ахметова й Віктора Пінчука. Уряд Юлії Тимошенко 2005 року повернув завод у власність держави, після чого відбулася його чесна та прозора приватизація, за яку було виручено рекордну за всю історію української приватизації суму. Це в шість разів більше, ніж роком раніше заплатили Янукович та Ахметов.

Після приватизації підприємство вкладає мільярди гривень на оновлення виробництва, щоб досягти європейського рівня. Якщо нині меткомбінат виробляє 7—8 мільйонів тонн сталі, то через рік-два планує вийти на 12. Прибуток зростає швидкими темпами. Середня заробітна плата на комбінаті після приватизації зросла майже вдвічі. Сьогодні за рівнем зарплати він посідає перше місце в Україні серед усіх металургійних комбінатів.

На підприємстві відкрито програму звільнення людей за власним бажанням або за віком з достатньо великою матеріальною допомогою. Вона становить від 30 до 60 тисяч гривень залежно від стажу та віку працівників. Загалом проводиться дуже серйозна робота з підвищення стандартів для працівників підприємства.

Усі обіцянки інвесторів профспілкам під час підписання приватизаційного договору виконуються успішно. Платежі до бюджету значно зростають. Приріст капітальних інвестицій тільки за перший рік роботи сягнув більш як 50 відсотків. Витрати на природоохоронні об’єкти за підсумками 2007 року сягнули 255 мільйонів гривень.

ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» — одне з небагатьох підприємств гірничо-металургійного комплексу України, що будує житло для своїх працівників. Торік виділено 15 мільйонів гривень на зведення 128-квартирного будинку. Реалізується низка програм соціального партнерства з організаціями й установами міста (придбання обладнання для лікарні № 8, виділення коштів Будинку дитини, школам, Криворізькій єпархії). На ці цілі тільки 2007 року надано 12 мільйонів гривень.

На жаль, це єдиний приклад. У звітах та аналітичних довідках Фонду державного майна в розділі щодо контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу та аналізу результатів виконання покупцями взятих зобов’язань — досить узагальнений запис:

«Протягом (такого-то) звітного періоду зберігалася тенденція до поліпшення загальних показників...».

Тому висновок мій такий: чим довше гальмується процес приватизації, тим більше й серйозно втрачають держава, люди. Політику роздержавлення необхідно вести постійно, професійно, на сучасному рівні господарювання. Отже, приватизація — це один із важелів управління державним майном та інструмент ефективного й сталого наповнення бюджету. Якщо, звісно, проводити її прозоро та чесно, грамотно й патріотично.

Приватизація — це шлях до залучення інвестицій у розвиток українських підприємств.

 

Бесіду вела Світлана ПИСАРЕНКО.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Вчора, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Вчора, 28 березня