№14, липень 2008

Корупція безсмертна?Корупція безсмертна?

Подолання корупції в Україні вже давно стало не лише суто юридичною, а й соціально-політичною проблемою. Її нерозв’язання впливатиме на імідж і міжнародне становище нашої держави.

 

Корупція в нашій країні не знає меж. За даними Державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), найкриміналізованішою сьогодні є бюджетна сфера, де викрито 3,5 тисячі злочинів. Далі йдуть агропромисловий комплекс і фінансово-кредитна система. Аналіз викритих злочинів свідчить, що найбільш уражені хабарництвом сфера земельних відносин, система надання послуг, насамперед заклади освіти та охорони здоров’я, приватизації, відчуження майна та надання його в оренду, регуляторна та дозвільна системи. Цього року до суду передано 885 кримінальних справ, пов’язаних із хабарництвом. Так, на Дніпропетровщині незабаром розглядатимуть кримінальну справу стосовно голови однієї з райдержадміністрацій та директора приватного підприємства, яких затримали під час отримання хабара в 400 тисяч доларів за виділення в рекреаційній зоні земельної ділянки площею 52 гектари.

В Одеській області до суду передано кримінальну справу стосовно учасників організованої групи хабарників-посадовців одного з державних підприємств, які вимагали та отримували від суб’єктів господарювання й громадян хабарі за проведення сертифікації транспортних засобів іноземного виробництва для їх митного оформлення. Задокументовано понад 14 фактів отримання хабарів на загальну суму 8,4 тисячі доларів та 17 тисяч гривень.

Нинішнього року працівники міліції розкрили близько 85 відсотків злочинів, пов’язаних із хабарництвом. На жаль, лише 5—6 відсотків — за сигналами громадян, решта є результатом роботи правоохоронних органів. Хоча відповідно до п. 3 ст. 369 Кримінального кодексу особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органом, наділеним таким правом.

Багато хто дотримується думки, що подолати корупцію складно через специфіку національного менталітету, який теоретично потребує докорінних змін. А практично це означає: кожен українець має викорінювати в собі «ген» корупції. Перебудова свідомості — найскладніше завдання, що невідомо коли може бути виконане. За аналітико-соціологічними дослідженнями, переважна частина громадян вважає за краще дати хабара, щоб зберегти час або уникнути тяганини, аніж використати своє право або виконати обов’язок. Найкорумпованішими вважаються сфери охорони здоров’я, освіти, а також правоохоронна, дозвільна й судова системи.

 Вражають дані Антикорупційного бюро ГУБОЗ МВС України: наприклад, у середньому на 25 порушених кримінальних справ лише три особи притягають до відповідальності. Тож таку боротьбу з корупцією не можна назвати ефективною, бо фактично чиновники продовжують сидіти на своїх місцях. За результатами досліджень, найбільший відсоток серед притягнутих до кримінальної чи адміністративної відповідальності становлять державні службовці органів місцевого самоврядування (секретарі або голови сільських рад). Протягом тривалого часу не притягаються до передбаченої чинним законодавством відповідальності високопосадовці, щодо яких є достатньо даних про причетність до різноманітних зловживань і корупційних діянь. Останніми роками в українських судах не розглядалося жодної кримінальної справи, у якій обвинувачували б державних діячів чи службовців найвищого рівня. Згадується відомий вислів про закон у формі павутини, крізь яку прориваються великі мухи, а застряють найменші...

Часто у формуванні корупційного діяння першою є «протилежна» сторона. Йдеться про хабарі та подарунки, що їх громадяни пропонують посадовцям добровільно, аби забезпечити надання послуг, прискорити процес, змусити заплющити очі на порушення. При цьому українці вважають їх звичними та очікуваними. Отже, посадовці можуть і не вимагати хабара, адже громадяни самі знають, що він потрібен для отримання тієї чи іншої послуги. Хоча свідчення про примусові хабарі трапляються вдвічі частіше, аніж про добровільні.

Які ж заходи наша громадськість вважає оптимальними для подолання корупції? Більшість (51%) вважає таке оскарження марним. То чи можна змінити ситуацію в Україні? Формуванню громадянської позиції для захисту власних прав при зіткненні з корупційними діями сприяють поширення інформації про корупцію через ЗМІ та підвищення рівня правової свідомості громадян. В Україні багато громадських організацій антикорупційного спрямування, які роблять вагомий внесок у протидію корупції. Вони вживають профілактичних заходів, залучають засоби масової інформації для висвітлення кожного виявленого факту корупції, щоб громадяни усвідомили рівнозначність (згідно зі ст. 369 Кримінального кодексу України) відповідальності особи, яка дає і яка бере хабар. У рамках проекту «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні «Гідна Україна», фінансованому урядом США, проводяться моніторинги громадської думки та дотримання етичних стандартів у діяльності виконавчої влади, визначення рівня корупції в певних сферах, конкурси на найкращі журналістські розслідування та ознайомлення громадськості з їх результатами.

Антикорупційна діяльність у країні останнім часом активізувалася на державному рівні у зв’язку зі звітуванням України перед ГРЕКО (Групи держав проти корупції, членом якої ми є з 2006 року) щодо виконання вказівок Ради Європи.

Ось і парламентський Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією за сприяння проекту Ради Європи «Підтримка належного урядування: проект протидії корупції в Україні — UPAC» провів слухання на тему «Антикорупційна політика і практика: проблеми законодавчого забезпечення». Відкриваючи засідання, голова комітету Ігор КалЄтнІк, зокрема, зазначив, що важливою умовою результативної антикорупційної діяльності є удосконалення нормативної бази для проведення процесуальних дій, а на ґрунтовні законодавчі пропозиції з цих питань парламент все ще очікує. На його думку, комітет «надаватиме перевагу законодавчому важелю стосовно превенції корупції та її криміналізації, покращенню антикорупційної освіти й розвитку відповідних інституцій».

Заступник голови комітету, голова робочої групи з доопрацювання пакета антикорупційних законопроектів Микола Джига звернув увагу на три основні документи: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (реєстр. № 0875), «Про засади запобігання та протидії корупції» (реєстр. № 0876), «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» (реєстр. № 0877). Серед головних завдань М. Джига назвав усвідомлення криміналізації корупції водночас з якісно новим реформуванням процесуального законодавства та правоохоронних органів, налагодження плідної міжнародної співпраці. Необхідно створити спеціальний слідчий апарат, незалежний від інших правоохоронних органів. Така практика вже є в багатьох країнах світу.

Пролунали цікаві думки та пропозиції про корупцію як транснаціональне явище, хоча деякі діяння, які вважаються злочинами в одних країнах, в інших такими не є. Але чинні стандарти ГРЕКО, ООН та ОБСЄ вимагають від держав-учасниць гармонізації їхніх національних законодавств. Доктор Даніель Телескаф, виконавчий директор Базельського інституту урядування (Швейцарська Конфедерація), акцентував увагу на пакеті антикорупційних законопроектів: «Поданими на розгляд документами необхідно не лише гармонізувати українське законодавство відповідно до міжнародних норм і стандартів. У правовому полі України досі бракує конкретного й прозорого визначення: хто, за що і як має відповідати. Терміни розслідування дуже короткі. Механізм конфіскації всіх активів, набутих корупційним шляхом, чітко не виписано. Всі державні органи повинні мати повноваження щодо запобігання корупції. Хоча, звісно, при цьому мають існувати незалежні спеціалізовані структури, які займатимуться високопосадовцями й значними сумами при відмиванні коштів. Звичайно, це справа України, але простого декларування принципів і завдань діяльності недостатньо. У світі не існує абсолютно досконалих антикорупційних законів, їх потрібно переглядати кожні три-пять років. Із корупцією можна боротися за допомогою вже чинного внутрішнього законодавства, але треба звернути увагу й на міжнародний досвід».

У доопрацьованому комітетом проекті закону «Про засади запобігання та протидії корупції» (№ 0876) поняття «корупція» визначається як «використання особою повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, або відповідно обіцянка, пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй повноважень та пов’язаних з цим можливостей».

Законопроектом пропонується передбачити, що «спеціально уповноваженими суб’єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, є визначені законом підрозділи Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки, а координацію діяльності з питань протидії корупції здійснює Генеральна прокуратура України». Водночас Міністерство юстиції визначено відповідальним за формування державної антикорупційної політики, реалізацію антикорупційної стратегії та координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з цих питань.

Запропоновані до розгляду документи за своїм змістом зберегли вже існуючий підхід, через що знову постає низка проблем. Більшість внесених змін має безсистемний характер. Приміром, досі корупційні діяння чітко не кваліфікуються на злочини та адміністративні правопорушення. У законопроекті № 0876 стаття 13 про антикорупційну експертизу, проголошуючи її існування, не визначає, яка інституція й за якою процедурою її здійснюватиме. Чинний Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 1995 року фактично нейтралізував кримінальний характер діянь, визначених Кримінальним кодексом України, звівши їх майже до рівня адміністративних правопорушень. Запропоновані законопроектом № 0875 зміни знову ж таки недосконалі, бо є звичайною калькою з Кримінального кодексу Російської Федерації, який на практиці себе не виправдав.

За підсумками слухань ухвалено відповідні рекомендації. У них, зокрема, йдеться про те, що «розпочата в 1995 році в Україні боротьба з корупцією не відповідає реальному станові поширення цього негативного явища». Наголошено на потребі внесення на розгляд парламенту для прийняття в другому читанні доопрацьованого проекту закону про засади запобігання та протидії корупції (№ 0876). Два інші документи вирішено повернути для внесення поправок відповідно до запропонованих рекомендацій.

Корупція — явище соціальне: в деяких країнах рівень корумпованості низький саме тому, що в них — сильне духовне підґрунтя кожної особи й потужне громадянське суспільство. Суто юридичними засобами соціальну проблему не розв’язати — вони є останніми в списку після соціокультурних, економічних і політичних. Законодавство й правоохоронні органи ніколи не розв’яжуть проблеми корупції, бо, окрім паліативних, потрібні ще й радикальні засоби: треба з дитинства виховувати правову культуру, адже корупція — це проблема не злочинності, а існуючих суспільних відносин.

Соціологія

Згідно з опитуванням громадської думки про стан корупції в Україні, проведеним у січні—лютому 2007 року, 42 відсотки респондентів вважають, що посадові особи розглядають свої посади як інструмент для одержання власної вигоди.

Більшість опитуваних дотримуються думки, що корупція є виправданою для швидкого вирішення необхідних питань (52%), тобто розглядають її як звичний спосіб виживання та діяльності в Україні. Менша, але відчутна кількість респондентів (37%) гадає, що корупцію не можна виправдати в жодному разі. Цікавий факт: чим старша людина, тим сильніше вона переконана в невиправданості корупції. Молодше покоління, на жаль, сприймає її як звичайний засіб поліпшити своє становище. Схоже, посадовці-корупціонери спрямовують свої дії на молодь, як вразливішу групу, внутрішньо готову до ролі жертви корупціонера (молоді люди майже щодня спостерігають корупційні дії в повсякденні й тому вважають за краще саме в такий спосіб просуватися в житті). Однак корупціонери успішно діють і стосовно багатших і освіченіших, тобто тих, хто потенційно може дати хабара.

Автор: Світлана ФІЛОНЕНКО

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня