Пенсійна система сьогодні та завтра

За даними Пенсійного фонду України, середній розмір пенсійної виплати збільшився з початку 2007 року на 133 гривні й у грудні становив 590,78 гривні.
У січні 2008 року проведено перерахунки пенсій понад 13,1 млн. пенсіонерів, які отримують пенсії за різними законодавчими актами України. Cередній розмір пенсійної виплати у січні поточного року становив 749,39 гривні, а до кінця року його заплановано на рівні 808 гривень [1].

Пенсійні перетворення, здійснені на початку 2008 року, є сьогодні однією з найголовніших тем для обговорення. Та казати, що пенсійна реформа в Україні триває, мабуть, неправильно. Відбувається її реанімація. Про це свідчить повернення до законів «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є базовим у пенсійному забезпеченні, та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Цими законодавчими актами детально регламентуються правові засади функціонування реформованої системи пенсійного забезпечення, що має трирівневу структуру. Як відомо, базовий пенсійний закон дає змогу адаптувати пенсійну систему до реалій, якими житиме наше суспільство через 20—30 років. І немає сенсу від нього відступати. І взагалі, політика держави не тільки щодо пенсійної реформи, а й у будь-якій іншій сфері не може бути на місяць або на півроку, вона має бути на роки й десятиріччя, довгостроковою та послідовною. Очевидно, що політичні смикання й шарахання у будь-якій сфері ні до чого доброго привести не можуть.

2004 рік — початок старту пенсійної реформи в Україні дедалі віддалявся. А якщо врахувати ще й підготовчу роботу, яка тривала понад десять років, то шлях реформування чималий. За цей час багато було обіцяно нинішнім і майбутнім пенсіонерам. У засобах масової інформації постійно заявлялося, що пенсійна реформа покликана продемонструвати ринкові перетворення, від яких насамперед мають виграти наші громадяни. Однак більшість із них нічого такого не відчували. З огляду на інфляцію найбіднішим українцям довелося ще дужче затягнути паски. Передовсім пенсіонерам, які отримували мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Попередні уряди докладали чимало зусиль, аби встановити соціальну справедливість у розмірах пенсій, але деякі зусилля змусили відхилитися від курсу, який був закладений зазначеними законодавчими актами.

Не секрет, що встановлення пенсій на рівні прожиткового мінімуму стало наслідком політичних перегонів. Тоді, наприкінці 2004 року, всі пенсіонери раділи несподіваному підвищенню пенсій, які відразу зросли вдвічі. Такий крок начебто правильний. Це прискорило виконання важливого конституційного принципу: «Пенсії, інші види  соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Він закріплений у попередньому Законі «Про пенсійне забезпечення» і дублюється у чинному.

Поряд із цими нормами прожитковий мінімум застосовується для встановлення розміру мінімальної пенсії за віком за правилами Закону «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999 р. з наступними змінами.

Нарешті ці два показники зрівнялися. І з початку 2005 року було забезпечено виплату мінімального розміру пенсії на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Але чи вчасним був такий крок? Мабуть, ні, тому що він порушив інший принцип — загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в частині диференціації розмірів пенсій залежно від заробітку. Адже відомо, що норми базового закону  проголошують справедливий принцип — диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Мінімальна заробітна плата на той час становила 237 гривень, мінімальна пенсія — 284. А коли почав діяти Закон «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», мінімальна заробітна плата становила 262, а мінімальна пенсія — 332 гривні [2]. Тобто деякий час тривав дисбаланс. Це повернуло до зрівнялівки в розмірах пенсій, коли незалежно від того, як людина працювала і скільки заробляла, всі мали однакову пенсію. Тож серед громадян знову виникло невдоволення.

Отже, є очевидним, що ще наприкінці 2004 року стався перебій у реалізації Пенсійної реформи. І пояснюється це просто: підвищення пенсій, яке випереджало зростання фонду оплати праці, розбалансувало бюджет Пенсійного фонду. Тож необхідно було виправляти ситуацію. Що й почали робити спільними зусиллями уряд, Міністерство праці і соціальної політики та Пенсійний фонд. Уряд час від часу вносить зміни до базового пенсійного закону.

Так, згідно із Законом № 2291-ХV «Про внесення змін до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 р. статтю 42 цього закону було доповнено частиною 3 такого змісту: у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього закону. За цією нормою перерахунок пенсії відбувається щороку. Відомо, що це робиться за однаковим стандартом. Рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, змінюються протягом року тричі: з 1 січня, з 1 квітня та з 1 жовтня. Але пенсія перераховується протягом року не тричі, а, як правило, більше разів. Загалом після запровадження Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсії перераховували за різними показниками і різним категоріям осіб. Так, з часів набрання чинності базовим законом щороку з 1 березня здійснюють підвищення розміру пенсії на коефіцієнт, який відповідає не менш ніж 20% темпів зростання.

1 грудня 2005 року нарешті мінімальна заробітна плата досягла мінімального розміру пенсії, тобто прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За нормами базового закону кожний громадянин повинен мати індивідуальну пенсію, яка залежить від коефіцієнта страхового стажу, коефіцієнта заробітної плати та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Тому заходи з індексації, перегляд порядку збільшення пенсій у зв’язку із зростанням середньої зарплати — все це на той час було виправдано. Пенсійні виплати й далі збільшувалися.

Зважаючи на фінансові можливості Пенсійного фонду та державного бюджету, поетапно здійснюється підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій пенсіонерів. У 2006 році розпочато, а у 2007-му цілковито забезпечено реалізацію змін до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення підвищення до пенсій ветеранам війни, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Отже, більш ніж удвічі було збільшено розміри підвищень до пенсій: з 1 січня 2006 року — інвалідам війни, з 1 липня 2006 року — учасникам бойових дій і сім’ям загиблих, та більш ніж у чотири рази з 1 січня 2007 року — учасникам війни. Підвищення стосується й інших категорій пенсіонерів.

Та все-таки, як то кажуть, прогалини залишаються! Вже досить тривалий час особливе здивування викликають надбавки до пенсій непрацюючим пенсіонерам, якщо на їх утриманні перебувають непрацездатні члени сім’ї, та надбавки у зв’язку з  доглядом за одинокими пенсіонерами й інвалідами. Дивна й принизлива цифра: аж 19 грн. 91 коп. Більше того, ця «смішнюча» сума може бути поділена навпіл, якщо йдеться про 50% належної за законодавством надбавки, а може становити і 30%, тобто 5 грн. 97 коп. Чому така ситуація? Та просто цю суму не переглядали з 2002 року. Вона була встановлена Постановою Кабінету Міністрів № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 р. Донині ця цифра не зникла з чинного пенсійного законодавства. Хоча це питання порушували не раз. З пропозицією щодо встановлення базовою величиною для обчислення доплат чи підвищень до пенсії величини прожиткового мінімуму як єдиного державного соціального стандарту ще в 2005 році виступав Комітет  Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Але є надія, що найближчим часом це станеться, адже цей показник не оминули увагою  у програмі уряду «Український прорив».

Є й пробуксування у пенсійній реформі. Відомо, що час від часу відкладається запровадження другого рівня, тобто накопичувальної загальнообов’язкової системи пенсійного забезпечення. Спочатку йшлося про 2007 рік, потім про 2008-й, останнім називають 2009-й. Щодо цього факту, то, мабуть, запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування залежить не від календарних, а передусім від економічних показників.

Розрекламована свого часу пенсійна реформа насправді викликала у суспільстві, зокрема серед представників старшого покоління, чимало нарікань і розчарувань від очікуваних змін на краще. На жаль, численні перерахунки майже не змінили розміри пенсій багатьом категоріям осіб. Наприклад, якщо людина за радянських часів працювала у сфері обслуговування або вчителем і з року в рік мала заробітну плату 90—120 крб. та водночас  чималий стаж (30—40 років), перерахована пенсія не набагато збільшилася.

Тому відповідні державні органи продовжують докладати чимало зусиль, аби встановити соціальну справедливість у розмірах пенсій. Попередній міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв на засіданні Координаційного центру з питань здійснення пенсійної реформи у квітні 2007 року заявляв: «Наше завдання — напрацювати такий механізм, щоб ми могли спрогнозувати крок за кроком, що будемо робити через п’ять, через десять років. І поінформувати громадян, наскільки в них підвищиться пенсія в цьому році, в наступному. Сказати, яка вона буде у 2010-му. Щоб усі ці події були передбачувані» [1].

У 2007 році вперше застосовано коефіцієнт підвищення пенсій, що перевищує мінімальний. Відповідно до цього у 2007 році пенсії, призначені до 2005 року (тобто обчислені з урахуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2002—2003 роки), збільшуються на 28,03%, що відповідає 96% темпів зростання заробітної плати в галузях економіки у 2006 році порівняно з 2005-м, а ті, які призначені у 2005 і 2006 роках (тобто обчислені з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2004—2005 роки), — на 20%, що відповідає 68% темпів зростання зарплати (постанови Кабінету Міністрів № 684 та № 685 від 3 травня 2007 року). Це дало можливість зменшити розрив у розмірах пенсій, призначених нині, і тих, що призначено до 2004 року.

З початку 2008 року встановлено новий підхід до нарахування пенсій. Для всіх пенсіонерів, які одержують пенсії за базовим пенсійним законом, вартість одного року страхового стажу в солідарній системі збільшено з 1% до 1,2%, а з 1 жовтня 2008 року — до 1,35%. Соціальні стандарти також зросли. Вони закладені у Законі «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Прожитковий мінімум для непрацюючих, а відтак і мінімальну пенсію встановлено 2008 року в таких розмірах: з 1 січня — 470,00 грн.; з 1 квітня — 481,00; з 1 липня — 482,00; з 1 жовтня — 498,00 грн. [1].

Майже всі категорії населення, що потребують соціального захисту, відчули зміни. Кожний пенсіонер одночасно з пенсією у новому розмірі одержав на домашню адресу повідомлення про розмір пенсії та її складові.

Доплати до своїх пенсій, передбачені новим держбюджетом, отримали мільйони «дітей війни» та тисячі жертв нацистських переслідувань, а також інваліди-«чорнобильці», багатодітні матері.

Особи, які мають статус «дитина війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), тепер отримуватимуть додатково до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії незалежно від встановлення інвалідності, 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У середньому зазначена доплата становить 47 гривень.

Відповідні зміни внесено і до Закону № 1584-14 «Про жертви нацистських переслідувань» від 20.03.2000 р. (до статей: 6-1, 6-3, 6-2, 6-4). З 14 січня доплату отримують колишні неповнолітні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, колишні малолітні в’язні концентраційних таборів, визнані інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва й з інших причин, та деякі інші категорії осіб. Такі доплати в середньому становлять по 117,5 гривні стосовно прожиткового мінімуму, встановленого на 2008 рік, для непрацездатних громадян. Це такі суми: неповнолітнім в’язням — 25%; неповнолітнім в’язням – інвалідам 1-ї групи — 50%; неповнолітнім в’язням – інвалідам 2-ї групи — 40%; неповнолітнім в’язням – інвалідам 3-ї групи — 30%; колишнім в’язням концтаборів та інших місць примусового тримання — 10%; колишнім в’язням концтаборів та інших місць примусового тримання, нагородженим орденами й медалями колишнього Союзу РСР — 15%;  дружині (чоловікові) померлих інших жертв нацистських переслідувань — 10%; дружині (чоловікові) померлих інвалідів, зазначених у ст. 6-2 і ст. 6-4 закону — 25% прожиткового мінімуму [2].

Внесено зміни до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких розміри додаткових пенсій «чорнобильцям» та мінімальні розміри пенсій по інвалідності або у зв’язку із втратою годувальників унаслідок Чорнобильської катастрофи тепер визначаються у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У нових відсотках до прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність (від 35 до 40% замість 20—25%), тепер отримують  пенсію матері, які народили п’ятеро й більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, тобто це від 164,5 до 188 гривень.

І зовсім недавно (17.04.2008 р.) Кабінет Міністрів ухвалив постанову «Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян у зв’язку зі зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні». Згідно з нею з 1 березня 2008 року (на виконання частини другої статті 42 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») пенсії підвищуються на коефіцієнт 1,0594, що дорівнює 20% темпів зростання середньої заробітної плати за 2007 рік порівняно з 2006-м. Винятком є випадки, коли підвищення пенсій за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо ж коефіцієнт підвищення в минулому році був менший, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Загальна кількість осіб, яким перераховуються пенсії відповідно до цієї постанови, становить 2,2 млн. (або 16 відсотків від загальної кількості пенсіонерів). Зокрема, йдеться про громадян, яким пенсію призначено відповідно до  таких  законів:

«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» — 2,1 млн. осіб (середній розмір підвищення до пенсій — 29 грн.);

«Про наукову і науково-технічну діяльність» — 65,2 тис. осіб (середній розмір підвищення до пенсій — 58 грн.);

«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» — 2,7 тис. військовослужбовців строкової служби (середній розмір підвищення до пенсій — 43 грн.). (Див.: http://pension. ukrinform.com.ua).

Та ще раз наголосимо, що розмір пенсії залежить від заробітку, який людина отримувала, і від тривалості страхового стажу. Тому підвищення відбулися у кожного пенсіонера по-різному: хтось отримав кілька гривень, а хтось — і кілька тисяч гривень, зокрема люди, які мали високі заробітки, тривалий стаж, ті, хто працював у важких умовах, — шахтарі, металурги, хіміки, працівники атомних станцій та інші категорії.

І все-таки, якщо порівняти пенсії навіть оцих зазначених категорій, вони будуть меншими за пенсії держслужбовців. Адже не секрет, що пенсії окремих народних депутатів та колишніх членів уряду сягали 20 тисяч гривень.

Поки що для депутатів та близько десятка інших категорій держслужбовців пенсії як нараховували, так і нараховують за спеціальними законами. «Безмежні» виплати окремим пенсіонерам були непосильним тягарем для Пенсійного фонду. Про усунення такої несправедливості дуже багато говорили, та несправедливість залишається і сьогодні. Стосується вона як самих пенсіонерів, так і членів їхніх сімей. Достатньо порівняти пенсії у зв’язку з втратою годувальника, що встановлюються членам сім’ї померлого годувальника, скажімо, народного депутата й особи, яка працювала на звичайному державному підприємстві. Члену сім’ї померлого депутата за Законом «Про статус народного депутата» пенсія буде встановлена у розмірі 70% заробітної плати працюючого  народного депутата з урахуванням  усіх  доплат  та  надбавок до посадового окладу, а члену сім’ї померлого працівника підприємства за Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» — у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника. Звісно, що заробітна плата народного депутата й пенсія працівника підприємства аж ніяк не однакові. І постає питання: чим же відрізняються члени сім’ї зазначених категорій осіб?

Та нарешті у держбюджеті-2008 перші зміни в цьому напрямі закладено. Не більш як десять тисяч гривень — це максимальний розмір щомісячної пенсії для держслужбовців, прокурорів, слідчих, суддів та колишніх членів уряду. Крім цього, тепер для чиновників і народних депутатів не передбачено пільги. Це вивільнить багато коштів.

Посилаючись на Постанову № 30 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» від 30 січня 2008 року, міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова після засідання Кабміну повідомила журналістів, що Кабінет Міністрів затвердив бюджет Пенсійного фонду на 2008 рік з доходами й видатками в сумі 141,161 млрд. гривень. За її словами, понад 70%, або 101,8 млрд. гривень, — це власні доходи Пенсійного фонду, 24,7% — кошти державного бюджету, спрямовані у ПФ для виплат за бюджетними пенсійними програмами, решта — кошти фондів соціального страхування відповідно до законодавства [4].

Та попри всі позитивні зміни з різних джерел чуємо приблизно таке: соціальні виплати збільшилися, однак інфляція значною мірою «з’їдає» ці підвищення.

На перекоси у нинішній пенсійній системі вказують і вітчизняні, і зарубіжні фахівці.

Що стосується накопичувального рівня пенсійної системи, то деякі фахівці засвідчують значну складність запровадження цього рівня і з соціального, і з економічного погляду. «Накопичувальна система, яка має стартувати наступного року, запрацює лише за умов бездефіцитності Пенсійного фонду. Проте в держбюджеті-2008 закладено дотацій Пенсійного фонду на 9,9 млрд. гривень. Водночас у програмі уряду «Український прорив» зазначено, що збільшення доходів до Пенсійного фонду досягатиметься за рахунок детінізації виплат заробітних плат. Проте механізму боротьби із зарплатами «у конвертах» немає», — вважає голова Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич [5]. Інші висловлюють зовсім невтішні прогнози. Так, команда фахівців Світового банку, які працюють над пенсійною реформою в Україні, вважає, що «...руйнується ідея трирівневої пенсійної системи. Тепер необхідно буде переглядати дизайн другого рівня, тобто обов’язкової накопичувальної системи, і взагалі дати відповідь на запитання, а чи доцільно другий рівень запроваджувати?» [3].

Натомість міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова і сьогодні вважає, що важливим елементом пенсійного забезпечення українців має стати система накопичувального пенсійного страхування, що дає можливість людині самій дбати про своє фінансове забезпечення в старості.

Невтішні прогнози стосуються й інших основних параметрів пенсійної системи. Ось висновок, знову-таки, спеціалістів Світового банку: «2008 рік — і чергові підвищення призведуть до додаткових витрат на рівні 2,6% ВВП (18—20 млрд. гривень, залежно від макроекономічних прогнозів). Коефіцієнт заміщення «стрибає» від 40 до 45%, дефіцит пенсійної системи — до 2% ВВП. Це той же 2004 рік, тільки іншими засобами» [3].

Та хочеться вірити, що у нинішнього уряду вистачить і терпіння, і мудрості, і професіоналізму та й, врешті, внутрішнього імперативу поступово вивести більшість людей країни зі злиднів, в яких вони нині перебувають.

Джерела

1. Див.: сайт  Міністерства праці і соціальної політики / http://mlsp. kmu.gov.ua/control

2. Закон України від 20.03.2000 р. № 1584-14 «Про жертви нацистських переслідувань» (статті: 6-1, 6-2, 6-4) // Відомості Верховної Ради України. – 2000 р. – № 24. – Ст. 182.

3. На ручному управлінні в політиків. Пенсійна система України конче потребує хоча б десятирічної стабільності. Натомість маємо нові різкі рухи і нові підводні камені // Дзеркало тижня. – 2008. – № 1(680).

4. Пенсії підвищаться диференційовано // Урядовий кур’єр. – 2008. – 1 лютого.

5. Пенсійна реформа у дефіциті // Голос України. – 2008. – 16 лютого.

Автор: Галина Цирфа