№13, липень 2006

Місто корабелів – місто його любові

Володимир Дмитрович Чайка вперше став Миколаївським міським головою шість років тому. І ось уже втретє він дістав підтримку городян у нелегкій передвиборній боротьбі за цю відповідальну посаду.

Володимир Чайка, 58 років, уродженець Херсонщини, своєю малою батьківщиною вважає Миколаїв, бо родина переїхала сюди, коли він був ще зовсім малий. Батьки працювали на суднобудівному заводі, де після закінчення школи розпочався і його трудовий шлях. Потім – служба в армії, робота комсомольським і профспілковим лідером на заводі «Дормашина», навчання в кораблебудівному інституті, захист кандидатської дисертації.
Йому близька й зрозуміла робота в органах місцевого самоврядування, адже з десяток років працював завідувачем відділу міськвиконкому та Корабельного райвиконкому. Стояв він і біля витоків створення управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, першим перевівши свою службу на комп'ютерне обслуговування. Трохи більше року, коли головою облдержадміністрації працював Анатолій Кінах, очолював Миколаївську обласну раду. Була в його житті і робота в Консульстві України в Азербайджані. Одне слово, насичене подіями і працею життя...
– Я обраний громадою Миколаєва, тому мої єдині зобов'язання – тільки перед городянами, – запевняє В. Чайка. – Мій обов'язок – чесно й самовіддано служити територіальній громаді.

До жодної партії він не належить, отже, має певну свободу дій. Може, через це ніколи не був в обоймі обласної влади. І при тому має дивовижний талант завойовувати серця людей, незважаючи на вік, професію чи партійність. «Співучий» мер, а він справді непогано співає і не соромиться цього, багато кого дратував саме своєю неординарністю, доступністю та доброзичливістю. Звичайно, особливо загострилося протистояння під час передвиборного марафону. Але він переміг із переконливим результатом, солідно відірвавшись від фаворитів чинної і минулої обласної ради.

У важкий час загальної економічної кризи місту вдалося розв'язати складне завдання: забезпечити виживання міської громади. Усі пам'ятають, як, затягнувши тісніше паски, боролися за збереження міста, його промислового потенціалу й історичної місії як найбільшого центру суднобудування (після 1996 року стало зрозуміло, що суднобудівна – основна містоутворююча галузь Миколаєва занепадає) і машинобудування, транзитного транспортного вузла на півдні України.



Житло

Заслугою своєї команди Володимир Чайка вважає насамперед те, що вдалося утримати ситуацію, не розвалити житлово-комунальне господарство. Адже колись потужні промислові підприємства, особливо військово-промислового комплексу, почали «скидати» весь свій житловий фонд, занедбані об'єкти соцкультпобуту на міську раду. Спершу сподівалися, що уряд якось вирішить питання компенсації коштів за них, але від такої болючої проблеми відмахнулися всі – і міністерства, і відомства. Та залишити людей у біді просто не мали права, переконаний і сьогодні Володимир Дмитрович. І тоді рішенням сесії міськради прийняли житло в такому стані, в якому воно було.

Отож міській владі дісталися 2,5 млн. квадратних метрів житла, близько тисячі кілометрів мереж, покинутих і нікому не потрібних. Їх навіть не передали в комунальну власність. Ніде правди діти, саме ця аварійна й напіваварійна «спадщина» дає нині негативні результати. Тому було вирішено в 2002–2004 роках активно провести процес приватизації житла, взяти квартири на баланс міської громади як комунальну власність, щоб люди відчули бодай якийсь захист.

Звісно, в місті є і непрацюючі ліфти, і погані покрівлі. Але досягненням, вважає міський голова, є те, що навіть у найбільшу негоду вдалося не заморозити житлові будинки. Лише на підготовку до зими 2005–2006 років. витрачено близько 5,5 млн. гривень.


Мости та дороги

Для Миколаєва, розташованого на злитті двох великих річок – Південного Бугу та Інгулу, мости – життєва організуюча ланка, що з'єднує райони міста в єдине ціле. І водночас вони – це частина державної транспортної системи. Один із мостів загальнодержавного значення відремонтували одразу після виборів, ще в 2000 році. Та скільки б'ється місцева влада, щоб звести міст, який змістив би транзитний транспорт за межі житлової зони, все без успіху. У конкурсі, що його оголосив японський банк, звісно, переміг аеропорт «Бориспіль». Столичні можновладці силовим рішенням відкинули вже готовий і вигідний не лише області та Миколаєву проект. Південнобузький міст, чи, як у народі кажуть, Варварівський, а згодом і Інгульський відремонтували власними силами, зберегли від остаточної руйнації. Ними успішно користуються, особливо влітку, всі, хто їде в напрямку Криму та Одеси.

Настала черга й ремонту доріг. Під кредити банку (30 млн. гривень) довелося закласти навіть приміщення міськради. А мости та дороги завжди були великою проблемою Миколаєва. Повторимо, що транзитні великовантажні автомобілі, які прямують через центр міста, продовжували добивати його дороги...

Тож коли міський голова запропонував депутатам програму «Дороги», скептиків було багато, люди відверто не вірили, що її можна реалізувати за сучасних фінансових умов. Та як економіст, як колишній банкір, Володимир Чайка бачив реальні джерела наповнення бюджету і знав, що зобов'язання перед банком буде обов'язково виконано. Нині здійснення програми «Дороги» триває…



Робота й зарплата

Регулярна виплата заробітної плати бюджетникам, своєчасні пенсії – це також показник стабільності надходжень бюджетних коштів. І навіть коли держава не фінансувала належні вчителям надбавки за стаж, категорію, ці кошти виплачували з міського бюджету. Жодного разу протягом останніх 5 років не зірвали й виплату пенсій.

А якщо врахувати шалену хвилю скорочення кадрів на суднобудівних заводах (а їх у місті три), банкрутство інших промислових підприємств і, як наслідок, повальне скорочення, то не важко уявити, якою бідою для громади це обернулося: різко зросла кількість непрацюючих серед городян працездатного віку. Рятує ситуацію прийняття однієї з найголовніших програм – відкрити місто для залучення інвестицій за рахунок малого та середнього бізнесу. При міськраді запрацювало «єдине вікно» для реєстрації підприємницької діяльності, де за короткий термін можна оформити документи, щоб розпочати власний бізнес. У місті підприємцям гарантують стабільність тарифів і місцевих податків.

Якщо раніше в Миколаєві торгували в основному з лотків, як то кажуть, з асфальту, то нині для цього викуплено перші поверхи будинків. Бурхливо розвиваються торгівля, служби побутового обслуговування, ресторанний та готельний бізнес. Створено понад 16 тисяч нових робочих місць. Тож люди мають роботу, а отже, впевненість у завтрашньому дні.


Соціальна сфера

Нині підприємці, котрі перейшли вже у великий бізнес, беруть участь у програмах розвитку міста, соціальному захисті малозабезпечених, комп'ютеризації шкіл, забезпеченні медичних закладів сучасним обладнанням.

Так, директор ТОВ «Нібулон» Олексій Вадатурський подарував учням загальноосвітньої школи № 15 сучасний комп'ютерний комплекс. А керівник банку «Аваль» Сергій Прудкий – незмінний меценат у відкритті пам'ятників, меморіальних дощок, навіть чудової каплички. А відкритий торік до Дня міста пам'ятник св. Миколаю став окрасою одного з центральних скверів.

Дає свої результати й будівельна програма. Після тривалого застою завершено десятки довгобудів. У миколаївських сім'ях дедалі частіше почали відзначати новосілля. За останні 3–4 роки споруджено або завершено зведення 80 житлових будинків, люди в'їхали в нові, впорядковані квартири з усіма зручностями. Завершено будівництво супермаркетів «Велика кишеня», «Кіт», «Сіті-центр», розважального комплексу.

З власної ініціативи взялися за реалізацію проекту «Діти вулиці», створили для них притулок. Хлопчики й дівчатка живуть у ньому й часто не хочуть покидати, навіть коли знаходяться їхні батьки та рідні. Громада й надалі відстежує долю своїх маленьких городян.

Обладнано також притулок для дорослих. Щоправда, поки що тільки для чоловіків.


Програма Чайки

– Сьогодні, коли кризу пережито, часи кризових менеджерів, здається, вже минули. В умовах фінансової стабілізації на зміну їм прийшла планомірна робота на перспективу. А визначати цілі та шляхи розвитку міська громада може, лише застосувавши методи стратегічного планування, нового муніципального менеджменту.


Час спливає дуже швидко. Хоча багато вже зроблено й багато чого вже навчилися, попереду ще чимало роботи та безліч невирішених питань. Ми прагнемо консолідувати міську громаду й мобілізувати її на виконання важливих завдань загальноміського розвитку.

Нещодавно стали учасниками міжнародного проекту Програми розвитку ООН, підписавши договір спільного фінансування діяльності муніципальної програми стабільного розвитку міста Миколаєва. Договір почав працювати з 31 травня цього року й діятиме до кінця 2007-го. В міському бюджеті 2006 року вже заплановано 750 тис. гривень для капітального ремонту та благоустрою житла, що належить товариству співвласників багатоквартирних будинків, або територій, що входять до відання органів самоорганізації населення. Еквівалентну суму, але вже в американських доларах, надасть ООН. На першому етапі такої програми в ній узяли участь три українські міста – Рівне, Луцьк та Житомир.

А мріяти, як то кажуть, корисно. Уже не мрія, а реальність – будівництво тролейбусного маршруту до Корабельного району. Інший проект – сміттєпереробний комплекс на суму 12–15 млн. євро.

Закінчимо дороги, візьмемося за тротуари. Вірю, що через кілька років з'явиться унікальний мікрорайон «Ліски-2», зі своїм комплексом відпочинку, торговельно-побутового обслуговування, з великою школою, дитсадками нового типу. Думаю, що старі мікроавтобуси замінять красені великої місткості, з'являться сучасні, добре облаштовані зупинки. Що буде реконструйовано наш стадіон, збудовано Льодовий палац. А в парку «Перемоги» відкриється аквапарк. Хотілося б, щоб у нашому південному місті було більше фонтанів. І, звичайно, мрія із мрій – об'їзний міст.

І все це буде, запевняє Володимир Дмитрович. Як і те, що «Чорноморський суднобудівний завод», який став уже притчею во язицех усіх центральних і місцевих ЗМІ, запрацює незабаром так само, як і ВАТ «Дамен Шіп'ярдс Океан», на повну потужність. Але це вже залежить від політики нашої держави.

Автор: Тетяна ІВАНЕНКО

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Парламент Греції не зміг оголосити вотум недовіри уряду Сьогодні, 29 березня

Молдова не підтверджує дані про проліт ракет своєю територією під час удару РФ по Україні Сьогодні, 29 березня

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня