№5, березень 2011
Безкоштовний сир є тільки в мишоловці. Безперечно, цю прописну істину знають усі, але знову й знову продовжують танцювати гопака на граблях. Ще б пак, якщо йдеться про великі гроші. І для цього нічого не потрібно. Даєш п’ять тисяч, а отримаєш сто. Справжніх, справжнісіньких …ну, майже…
Ви будете приємно здивовані. Твір, якому виповнюється сто років, ніби списаний із сьогодення. І якби не костюми та декорації, можна було б запросто подумати, що події відбуваються в наш час. Тож і нинішній публіці буде цікаво дивитися нову виставу. Більше того, вона матиме можливість не просто споглядати дійство на сцені, а впізнавати в героях своїх знайомих, сусідів чи й… самих себе. А відтак від душі посміятися.
Давню історію, яку описав у своїй п’єсі «Сто тисяч» корифей українського театру Іван Карпенко-Карий, запропонували глядачеві актори театру української традиції «Дзеркало». У своїй виставі «Лохотрон по-українськи, або 100 000 $» творчий колектив доніс до глядачів, що й у наші часи існують, так би мовити, вокзальні шахраї, які «розводять» наївних пасажирів на гроші. А українці не хочуть і не мусять бути ошуканими перехожими. Дивно, але весело й сумно, що подібні ситуації повторюються й нині.
Майстерна робота режисера Василя Шандро талановито втілена в чудовій грі актора Дмитра Сторчоуса в образі головного героя – Герасима Калитки. Також яскраво зіграли Людмила Зінченко (Параска) та Юлія Овчиннікова (Гершковер). Вистава пройшла в активному темпі. Автору ідеї і постановнику Володимиру Петранюку вдалося зробити її, як мелодію, на одному диханні й водночас подати як яскраве видовище. Так, саме видовище, а навіть краще сказати дійство, котре глядач зміг побачити на сцені театру «Колесо». Постановка надзвичайно легка: глядач без зусиль розуміє і сприймає все, що відбувається на сцені.
У виставі багато музичних і хореографічних номерів, які плавно вплітаються в канву дії, допомагаючи розкрити образи й головну ідею. Трупа театру української традиції також спробувала пограти і зі словом, і з діями, і з людським розумінням тих чи інших понять. Тому у виставі, крім авторського гумору, є дуже багато акторського сарказму, іронії. Ті, кому пощастило побачити спектакль, отримали чимало емоцій. Під час перегляду глядачі відверто сміялися, бо гумор тут іскрометний, яскравий і точно влучає в ціль. Напевно, саме тому й цікаво було глядачу, бо все побачене, ніби списане з нашого життя.
Хотілося б відзначити й сценографію і костюми, які розробила Валентина Кузьмічова. В умовах недостатнього фінансування актори мали досить пристойний вигляд. Їхні костюми – наче частина декорацій.
Безперечно, вистава вдалася! Тож вітаємо всіх, хто долучився до створення «Лохотрона по-українськи, або 100 000 $».
Архів журналу Віче
№3 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради
Вибір майстер-класів у Києві
Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України
ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня
ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців
Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України
Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО
Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих
У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції
Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії